Марія Миколаївна Влад - Який цей світ, Марія Миколаївна Влад

Апокрифічне Протоєвангеліє Якова (гл. 2) подає факти, що нащадки Давида провели родинну нараду, на якій обрали на Маріїного судженого старшого за Неї віком мужа з Вифлеєму на ім'я Йосиф, що був теслею в Назареті. Після доконаного вибору наречені підписали умову-контракт, і з тієї хвилини стали подружжям. Християнська традиція передає, що Пречиста Діва Марія ще перед заручинами виявила Йосифові свого обітницю досмертної чистоти, а він дав на те свого згоду й підписав контракт, бо й сам був назореєм (дівственником).

Торжественне заручення Пречистої Діви Марії відбулося в Єрусалимі в січні, оповні місяця. Вона була оточена дівчатами, старшими жінками, вбрана у весільний одяг, увесь в узорах та різнобарвних квітах. Одну з тунік Пречистої Діви Марії християни переховали, й цісар Карло Лисий у 877 році подарував її церкві Шартр у Франції. Замість золотого вінця багатих, Вона мала вінець з мирти; шлюбний вельон, гаптований сріблом-золотом, сягав землі. Надворі був приготовлений балдахін з чотирма юнаками по боках. Марія стала під нього посередині між двома жінками. Замість покійної Мами була тітка Єлисавета, а з другого боку, можливо, - жінка Йосифового брата Марія Клеопова. За ними йшли музиканти й цілий весільний похід.

Йосиф з вінцем на голові у супроводі своєї родини наближався до дому Марії, де за обрядом став під балдахін по ліву руку Обручниці. Він заклав перстень на Її руку, кажучи: "Гляди, Ти є моєю жінкою по закону Мойсея й Ізраїлю". Тоді скинув свій "таліт" і накинув його на вельон Марії. Один із свояків підніс їм чарку вина, дякуючи Богові за установлення подружжя. Обоє співали благословенну пісню, куштували вина й кинули пригорщу пшениці - символ достатку, а мала дитина розбила чарку. Весілля тривало, як належить, сім днів. Святий Тома Аквінський каже, що Марія і Йосиф на весіллі ще раз підтвердили одне одному свою взаємну обітницю досмертної чистоти.

Другого дня по весіллі вони прибули в дім Йосифа до Назарету, де й замешкала Свята Родина.

Збереглися місця, де була майстерня святого Йосифа, показують "стіл Ісуса Христа", "криницю Марії".

1730 року над їх домом відбудована третя церква, після двох зруйнованих турками.

* * *

Марія виказувала вечірню молитву, як належить, лицем до Єрусалимської святині. Було це 25 березня (7 квітня за н. ст.).

І сталося чудо.

Про це говорить нам докладніше святий Євангеліст Лука:

"Шостого місяця (тоді - березня) Ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет, до Діви, зарученої чоловікові на ім'я Йосиф з Давидового дому; ім’я ж Діви була Марія. Увійшовши до Неї; Ангел сказав Їй: "Радуйся, благодатна, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками ". Вона ж стривожилася цим словом і почала роздумувати в Собі, що могло значити те привітання. Ангел сказав Їй: "Не бійся, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось Ти зачнеш у лоні і родиш Сина і даси Йому ім'я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься Господь Бог дасть Йому престол Давида, Його батька, і Він царюватиме над домом Якова повіки, і царюванню Його не буде кінця... " Марія сказала до Ангела: Як воно станеться, коли Я не знаю мужа?" Ангел у відповідь сказав Їй: Дух Святий зійде на Тебе й сила Всевишнього отінить Тебе; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий. Ось Твоя родичка Єлисавета, воно також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною; нічого бо немає неможливого в Бога. " Тоді Марія сказала: "Ось Я Господня слугиня; нехай зо Мною станеться по твоєму слову". І Ангел відійшов від Неї "(Лк. 1.26-38). У тій миті "Слово стало тілом і оселилося між нами ( Ів. 1.14). У хвилині свого людського надприродного зачаття Божий Син говорив: "Ти не хотів ні жертв, ні приносу, але приготував Єси Мені тіло. Ти не вподобав Собі ні всепалення, ні жертви за гріхи. Тоді Я сказав: Ось Я іду, бо в сувої книги написано про Мене, щоб учинити Твою волю, Боже" (Євр. 10.5-7).

Закон Мойсея засуджував незаконне материнство на кару смерті. Таку жінку судив Синедріон - її каменували.

Стан Марії затривожив душу праведному Йосифові, хоч він добре знав Її святість та чесноти. Але ж закон... І люди... Треба було негайно вчинити якийсь рішучий крок. І він рішився відпустити Марію, бо "не бажав Її ославити" (Матей 1:19). І тут прийшло просвітлення з небес. Святий Матей каже: “І от, коли він це задумав, Ангел Господній з явився йому уві сні й мовив: Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в Ній зачалося, походить від Святого Духа. Вона породить Сина, і ти даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх. (Матей !:20-21).

І застановився Йосиф, бо пізнав своє високе звання: хоронити й опікувати Божу Матір та Божого Сина.

Його непевність і тривога зникли назавжди. Убогий дім Йосифа й Марії наповнився надією й любов'ю до Божого Дитяти, народження якого вони обоє нетерпеливо очікували.

Бог опуститься до людини! Сам Творець до створених Ним. Дав себе обманути колись Адам: бажав стати Богом, і Ним не став. Людиною стає Сам Бог, щоб Адама обожествити... Господь Бог у своєму безконечному милосерді постановив рятувати людину, створену на Свій образ і Свою подобу. Постановив післати на землю Свого Єдинородного Сина, який має прийняти людську природу, людське тіло й душу, людський розум, людську волю і людські почуття. Одне слово, повну людську істоту, окрім гріха. Він має взяти людські гріхи на Себе, змити Своєю кров'ю первородний гріх та й всі гріхи людські особисті, має виправити заподіяну Богові кривду.

Цього ніхто не був спроможний довершити, лише Божий Син.

Божий Син має народитися з жінки, що про Неї говорить святий Іван в Об'явленні: "І знамення велике було видно на небі: