Галина Бабич - Професор Шумейко

половина «очкариків» серед чоловічої статі, ще більше — серед жіночої. Всі в мить забули Аллину «справу», а жваво обговорювали притчу, бо всі добре знають, що половина твоєї вроди — очі, а їх паскудять окуляри.

— Часом не про свою сечу вона натякала?

— Алла Трохимівна не одружена.

— Ну то й що?

— Я не дозволю в такому тоні висловлюватись про Аллу Трохимівну! — втрутився Шумейко. І подумав: ну й ризикова ця циганка — Алла (так позаочі її називали). За її притчі у партбюро уже був шелест.

— Мене не обчухраєте! Я наймолодший серед вас комуніст! Рекомендацію у партію мені давав сам народний ар-тист М.! Казала і кажу: я практик, а не теоретик! Завклубом теж практик. Моя клубна справа хай вам не болить! Мою дисципліну клубники складають на «відмінно» і «добре»!

— Так воно, так... Але який ви приклад подаєте молоді? Дистанцію не тримаєте, палите, як паровоз, — додала свої п'ять, щоб було десять, викладачка сільськогосподарської справи (була і така у нас дисципліна).

— Казала і кажу: мене не обчухраєте! Мою дисципліну клубники складають на «відмінно» і «добре»! Дистанція, дистанція. Дітям ласкаве слово потрібне, а не тільки клубна і сільськогосподарська справа! — захищалася Алла Трохимівна.

— Не кажіть! Не можуть пастися в одній череді корови і ведмеді! — хтось із присутніх.

— Треба тільки уточнити: хто корова, а хто ведмідь! — знову за своє Алла Тро-химівна.

Серед викладачів — смішок.

— Обійдемося вже без афоризмів і притч. Уже ж наче проголосували: попередження молодому комуністу Хох-ловій, — поспішав завершити засідання партбюро парторг.

Дорогий читачу! Зізнайся: ти за кого? А от Шумейко і Остюк за Аллу Трохимівну.

Зроблю паузу, — майже вголос подумав Клим Іванович. Тиск нагнав, поновлюючи в пам'яті деталі з минулого, навіть ті шкарбани і солдатську запрану форму, у яких ходив на навчання майже впродовж трьох років.

— Тихоне! Принеси щось поїсти!

— І випити?

— Звірина ти невдячна, Тихоне! Скільки одержуєш у мене на посаді сторожа? Га? Заціпило? Хіба не бачиш, що й наперстка за останній час не прийняв! Хіба не бачиш? Працюю я тяжко, звірина ти невдячна!

Тихін знітився і перевів мову на інше.

— Може, пігулку якусь?

— Та пішов ти... Треба поспішати, треба поспішати. На чому ж я зупинився? Ага. навчання в культосвітньому технікумі.

У час, коли навчався Клим Іванович у згаданому технікумі, ніколи не виникало питання: іти на заняття чи не йти. Ми завжди відвідували всі заняття, за винятком тих днів, коли чергували в гуртожитку або ж хворіли.

Всі очікували обіцяних комсомольських зборів. Але комсорг мовчав, об'яви не було. Коли закалатав дзвоник, усі кинулися до виходу. Таки не забув парторг про свою обіцянку. Біля розкладу чорним по білому:

«Завтра, о 17-00 в приміщенні Училища зв'язку ім. М. Калініна відбудуться комсомольські збори!

Порядок денний.

1. Академробота.

2. Різне».

VIII. Комсомольські збори

У такому приміщенні, яким було Училище зв'язку, хіба проводять комсомольські збори? — запитаю я вас. Ні. У такому приміщенні оркестри грають гавот, мазурку, полонез, а кавалери запрошують дам. У такому приміщенні відбуваються танцювальні вечори (бали) з найпопу-лярнішим танцем ХІХ ст. — вальсом, який придумали німці. Вони як не швейну машинку «Зінгер», то цейсівський бінокль придумають. А в 1939 році — Другу світову війну. Парторг усього цього міг і не знати. Територія Училища зв'язку сухопутних військ дуже відрізняється від нашої. Чим? Скажу. На нашій — витає дух містики, на їхній — романтики.

Як же не хочеться туди пхатися Климу. Чому? Скажу. Дівчата — страх як любили там бувати: збори, новорічні вечори, вечори дружби і знайомства тощо. Хлопці — ні. Білосніжні колони, простір, форма на зв'язківцях і... приємний запах з їдальні на першому поверсі формували комплекс твоєї неповноцінності.

Та це до комсомольських зборів, які уже розпочинаються, не має жодного стосунку. На збори! Аби чогось не прогавити. Перше питання обговорили швидко, тихо. Кількість відмінників, кількість двієчників — чесно зачитав академорг.

Коли дійшли до «різного», на трибуну вийшов парторг Леонід Андрійович.

— Спершу я доповім про участь комсомольців у зборі металолому!

Нас безсоромно експлуатували на різних «зборах» під красивою вивіскою: суботник. Зачистка від металолому на Дніпрових схилах — чистили. Навкарач-ки повзали по кручах і хащах. Тут можна було стріти кого завгодно: волоцюгу, збо-ченця, кримінальника.

Очистка території навколо руїн Успенської церкви! Очищали. Микіль-ський парк (нині парк Слави) повністю був на комсомольцях нашого технікуму. Весною — грядки, бур'ян, восени — листя, взимку — сніг. Клим прокручував