Тамара Крюкова - Повторення пройденого

Вчителька оглянула Настю й Антона з голови до п'ят і похмуро спитала:

— Що, вже навчилися? Великий же ваш потяг до знань.

— А нас відпустили, — збрехав Антон.

— З контрольної? — уточнила вчителька.

— Ага. Ми ж тут перший день. Який сенс нам зараз контрольну писати? — сказав Антон.

— Тут півшколи таких розумників. Сенс їм потрібний. Марш у клас! Особисто я не пам'ятаю, щоб вас відпускала. На контрольній у мене до вас двох буде особлива увага. Подивимося, чого ви навчилися до сього часу. Кабінет фізики на другому поверсі,— нагадала вона.

Під пильним поглядом учительки втікачі похнюплено попленталися до сходів.

— То це у неї контрольна? От так ускочили! — невесело сказав Антон.

— А все через тебе, — процідила Настя.

— Здрастє, Настя! Я тут до чого?

Настя хотіла щось сказати, але раптом її очі розширилися від здивування, вона кивнула кудись удалину коридора і сказала:

—1 Дивися, це ж Толь Іванович.

Коридором легким кроком ішов високий чорноволосий хлопчина. Його густу кучеряву шевелюру можна було упізнати з тисячі. Навіть неозброєним оком було видно, що він тут знаменитість. Старші діти забалакували до нього, а молодші школярі шанобливо розступалася і, забувши про гру, дивились йому вслід.

— Сто пудів! — аж присів Антон. — А де ж він раніше був? Прогулює, чи що? А ще майбутній учитель.

Відстань між ними скорочувалася. Коридором у броунівському русі носилася малеча. Капловухий хлопчисько налетів на Настю, трохи не збивши її з ніг. Юра, який не знати звідки взявся, схопив його за шкірку.

— Дивитися треба, куди летиш! Саєчка за неввічливість.

Він легенько дав другачку щигля.

— Пусти, — задриґався порушник.

— Біжи. «Молодим усюди в нас дорога», — процитував Юра, відпустив хлопчиська на волю і звернувся до Антона з Настею: — Ви де були? Ми вам місця тримали.

Питання так і залишилося без відповіді, тому що в цей час Юрин друг, Митько, побачив Толика.

— Ба, Толян! — вигукнув він, і всі поспішили йому назустріч.

Біля кабінету фізики Толика вже обступили однокласники. Судячи з вітальних вигуків, він був улюбленцем усіх.

— Толян! Скільки літ, скільки зим! Як ти там? Готуєшся? Ми думали, ти не прийдеш.

— Михайлівна з контрольної нізащо не відпустила. Ви ж її знаєте, — відповів Толик.

— Це точно. Михайлівна — звір, — підтвердив Митько.

— А у нас новенькі,— сказала Мила.

— Мій однофамілець. Антон Єрмак, — похвалився Юра, показуючи на Антона.

Толик ковзнув поглядом по Антону і затримався на Насті.

— А тебе як звуть? — спитав він.

— Настя.

— А я Толик.

— Я знаю, — сказала Настя.

— Звідки? — здивувався Толик.

— На фотографії бачила.

— Це в газеті, чи що? Мені після цього пацани проходу не давали. Кличку дали — Чемпіон. Тепер доведеться її виправдати.

Антон дивився, як ці двоє розмовляють, і в душі у нього закипала образа. Ну й Самсонова! З Толь Івановичем вона політес розводить, а власний однокласник і, можна сказати, друг у нещасті у неї як дірка від бублика. Антона зовсім не приваблювала перспектива бути порожнім місцем, і він із зухвалою посмішкою звернувся до Толика.

— Ти що, найкрутіший, уроки прогулювати? Чи ти такий розумний, що тобі разом з усіма паритися влом?

— Що? — не зрозумів Толик.

— Я кажу, чого тебе на уроках не було?

— У мене змагання. Сьогодні увечері їду, тому мене відпустили. А на контрольну довелося прийти. — Він знову повернувся до Насті: — Але це навіть добре.

— Чому? — спитала Настя.

— Тому що я познайомився з тобою. Ти за мене вболіватимеш?

— Вболіватиму, — кивнула Настя.

Антон трохи не луснув від обурення. Це було вже занадто! Диви які Ромео і Джульєтта наших днів! Фліртують на очах у всіх. Настька, коза, бісики пускає. Хоч би подумала, він же старий! А Толь Іванович який! Прямо так, з наскоку, симпатичних дівчат кадрити. Чемпіон недороблений!

І раптом Антона осяяла здогадка, після якої вся його злість де й ділася. Він виразно пригадав дату на табло: 17.09.82 і сумний голос Толь Івановича: «Вісімнадцяте вересня 1982 року. Завтра, можна сказати, річниця. Сумна річниця».

До трагедії залишався один день. Завтра цьому хлопчиську доведеться розпрощатися з мрією завоювати