Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

О!

Сірано

То з яких причин Він так вражав вас? Чи, може, у природі Це чудо із чудес?

Сердитий добродій

Небесна сило!

Сірано

Годі! Кажіть, чому це він ваш погляд прикував? Сердитий добродій Від нього, далебі, я очі одвертав! АІ Не хотіли ви дивитися на нього! Він вам не до смаку, дратує вас?…

Сердитий добродій

Їй-богу, Я…

Сірано

Кольором своїм він ріже око вам?

Сердитий добродій

О пане…

Сірано

Формою? Надмірним розвиттям? Великий надто він? Признайтесь!

Сердитий добродій

(заїкуючись)

Ні, мій пане… Малий… малесенький…

Сірано

Так от він чим поганий! А, сто дияволів! Малий у мене ніс!

Сердитий добродій

Пробачте!

Сірано

Хай мене ухопить вараз біс – Не те що не малий – і не великий навіть, А величезний він, – і варто це прославить! Ви, кирпо, кирпочко, безносий ви млинець, Пишаюсь носом я, скажу вам навпростець, Бо означає він характер світлий, добрий, Люб’язний, огняний, дотепний і хоробрий, – І цими рисами владаю я всіма Так само, як у вас нітрохи їх нема, І це вам власного я доведу рукою!

(Б’є його в щоку.)

Сердитий добродій

Ай! Ай!

Сірано

Хто народивсь із пикою такою, – Не знае гордості, поезії, чуття, Шляхетних поривів, любові до життя… І це моя нога покаже в цю хвилину, Ударом сміливим вас витуривши в спину!

 (Виштовхув сердитого добродія згідно зі своїми словами.)

Сердитий добродій

Рятуйте! Караул!

Сірано

Це пам’ятати варт Усім, кому мій ніс навіять може жарт! Але як жартівник – людина благородна, То шпаги сталь його проткне тоді холодна, А не кулак поб’є, – такий-бо мій закон!

Де Гіш

(що сходить ві сцени з маркізами)

Обрид, нарешті, він!

Віконт де Вальвер

(знизуючи плечима)