Петро Рух - СВІДОМІСТЬ ЩАСТЯ (посібник з йоги)

був той промінь,

що то побачили ріші? Чибув він вгорі, чи в безодні?..

Хто ж нам повідав те,звідки взялися світи всі безкраї?..

Хто ж може відати,звідки пішло все? Хіба тільки Той Сам,

з Кого повстали безкраїсвіти...

Він певне знає усе...

                        «Риґведа»,10.129 уперекладі Лесі Українки

Буття Його вічне. Початку у Нього немає.

Початок усього є Він. Все походить із Нього.

У всесвіті все, що було, є і буде, Він знає.

І справжнє знання — це є слово Його, слово Бога.

Первісна причина є Він. Він незнаний є свідок.

Він є таємниця усіх таємниць і загадок.

Із Нього одного струмить все існуюче світло.

Він — чиста любов, і краса, й досконалий порядок.

Він просто існує. І просто Його існування

Є радості й щастя для всіх джерелом невидимим.

Його щоб побачити, треба нам користування

Очами духовними, бо для оцих Він незримий.

Щоб чути Його, потребуєм духовні ми вуха.

Щоб з Ним спілкуватись, ми маєм одухотворитись,

Духовна любов нам потрібна, крім зору і слуху.

Для цього потрібно духовно нам перетворитись.

Його щоб пізнати, ми стати всі маємо ріші —

Людьми отакими, духовну реальність що бачать,

Що чують, сприймають Його в серця власного тиші.

Тож ріші не просто «мудрець», а й «святий» також значить.

Тоді ми побачим, що час, у якому нічого

Ще не існувало у всесвіті: неба, етеру

І навіть буття й небуття, — завжди сповнений Бога.

Тоді ми побачим духовну небачену сферу.

Тоді ми зрадієм і будемо схожі на того,

Хто перш був сліпим і ніколи перш світла не бачив,

А це означає насправді — не бачив нічого.

Де світла не видно, там інше не видно тим паче.

Лиш бачачи Бога, ми бачим себе і все інше.

Інакше не бачим нічого ми, нам лиш здається.

Так само сліпий і глухий серед темряви й тиші,

В яких він ув'язнений, тільки в уяви вдається.

Лиш бачачи Бога, ми можем усе розуміти,

Бо тільки в зв'язку з Ним лише все стає зрозумілим.

Лиш служачи Богові, ми починаємо вміти

Так жити, щоб наше життя було добрим і милим.

31.03.2015, Донбас

Спокійні такі наші хлопці чому,

І ясні обличчя в них, наче з ікон?

Хто вірний обов'язку, з неба тому

Дається та сила. Це Божий закон.

Найпершим з усього повинно дитя

Засвоїти істину цю назавжди:

Обов'язок — це є основа життя,

Без цього цей світ ні туди, ні сюди.

Обов'язок — принцип не тільки війни.

Але на війні це відчути простіш.

Цей чистий смак розкуштували вони.

І отже в очах їхніх мудрість і тиш.

Бо мудрість і спокій приходять тоді,

Коли живемо ми, як Бог заповів.

І наслідок — щастя постійне в груді.

Це в кожному тут чути навіть без слів.

У «Баґавад-ґіті» говорить Сам Бог

Одне і те саме багато разів:

«Виконуй завжди свій обов'язок, бо

Це жертва, яку Я тобі заповів».

02.04.2015, Донбас

До зоряних небес свої здіймаю руки.

Вдихаю вітер цей, нектар неначе п'ю.

Я так люблю життя, його солодкі муки,

Ці молитви нічні і таїну мою...

Бог... І Його любов... Її отак багато!

Якби цей світ її збагнути здатним був!

Цей світ — в'язниця, де посаджено за ґрати

Всіх, зрадив хто любов і Бога хто забув.

Любов і Бог... Вони є не від світу цього.

Є світ любові. Він є справжній світ, не цей.

І звідти йде сюди буття любові й Бога,

Що робить чарівним моє життя усе.

04.04.2015, Донбас

Тоді я вільний в будь-якій неволі,

Тоді я вище будь-якого болю,

Коли, хоч що би сталося, хоч де би

Я був, усе роблю я так, як треба,

Не так, як вигідно, а так, як чесно

Перед Тобою, свідок мій небесний.

05.04.2015, Донбас

Тихо-тихо. І сонечко сяє.

Післязавтра Великдень святий...

Кожний власну свою долю має.

Та не тільки людина — і ти.

Як і всі, ти, моя Україно,

Маєш шлях свій і долю свою

А я — долі твоєї частина.

І тобі я життя віддаю.

Віддаю не за щось тимчасове.

Моя доля, яка вона є,

Має вічну, глибоку основу —

Богу щире служіння моє.

Я є гвинтик у певній будові,

У великому плані Творця.

І на цій неминущій основі

Моя доля не має кінця,

Як не мають діяння Господні

Ні кінця, ані краю. Вони

Є реальністю поза сьогодні,

Поза миру і поза війни.

Отже, служачи рідній країні,

Близьким людям, що Бог нам дає,

Ми завжди пам'ятати повинні,

Хто відвічно насправді ми є.

Ми є душі, є слуги Господні,

Це незмінний наш статус такий.

І все те, що ми робим сьогодні,

Має сенс лиш цьому завдяки.

10.04.2015, Донбас

Молитва є сутність життя, зміст, основа його,

Бо справжнє життя відбувається саме в молитві.

Молитва — звертання до Тебе з тим, хочу чого,

З тим, що є метою життя мого вічної битви.

Молитва — жадання, віддавшись, служити Тобі,

Жадання не мати відхилень від справжньої теми,

Жадання любові, штовхає що до боротьби

З байдужістю, що оселилася в серці моєму.

Байдужість до Тебе, о Боже, мене привела

В цей світ егоїзму із вічного світу любові.

Байдужість до Тебе, така непомітна, та зла,

Мене непомітно і зло розлучила з Тобою.

І де ж Ти тепер? Ти завжди є в молитві моїй.

Тож вервицю тисне рука, мов коштовність найвищу.

Молитва про Тебе... І Ти проявляєшся в ній...

І так я байдужість до Тебе потрошечку нищу.

12.04.2015, Донбас

Україно, ти — дивна, прекрасна земля...

Але перед тобою ми винні, красуне,

Бо з нас думає кожний: «Моя ти, моя!»

Ворог теж з тою ж самою думкою суне.

Володіти тобою ми хочемо. І

Це злочинне бажання, бо завжди, відвіку

Бездоганні душа, розум, тіло твої

Власність є тільки Бога — твого чоловіка,

Бо лише тільки так маєм ставитись ми

До твоєї особи, бо ти є особа.

Хай ніколи не входить у наші уми

Заздрість Богу, яка постає як жадоба.

Бог — твій власник, а ми — тільки захисники.

Божі ми і твої слуги просто смиренні.

І лише розумінню цьому завдяки

Ми стаєм сильні і непереможно натхненні.

16.04.2015, Донбас

Любов — найвища правда. Хтивість — це брехня.

Любов зціляє, живить. Хтивість лиш пустошить.

Любов підносить розум і дає знання.

А хтивість осліпляє, наче грязні гроші.

Любов заповнює собою все, що є,

І робить все, що