Камілла Лекберг - Крижана принцеса

— Ми поговоримо про це вдома, Бірґіт. — Він обернувся до Патрика. — Я подбаю про те, щоб вам передали наші свідчення про той самий вечір. Напевно, ви залюбки поставите нам додаткові запитання, коли перечитаєте їх?

Патрик кивнув і, звівши брови, поглянув на Еріку.

— Генріку, я зараз підійду. Лише перекинуся кількома словами з Патриком. Він мій давній знайомий.

Вони зупинилися в холі, а Генрік із Бірґіт попростували до автомобіля.

— Яка несподівана зустріч! Не очікував тебе тут побачити, — сказав Патрик.

Він нервово переминався з ноги на ногу.

— Так, я геть забула, що ти тут працюєш.

Вона крутила в руці ремінь сумки і, трохи схиливши голову, дивилася на Патрика. Усі її жести були йому добре знайомі.

— Так багато часу минуло. Мені дуже шкода, що я не зміг приїхати на похорон. Як ви з Анною впоралися з усім?

Попри свій зріст, вона здавалася низенькою, і він насилу опирався своєму бажанню погладити її по щоці.

— Досить нормально. Анна поїхала додому відразу після похорону, а я вже кілька тижнів намагаюся навести лад у будинку. Однак це дуже непросто.

— Я чув, що одна пані у Ф’єлльбацці знайшла Александру, але я не знав, що то ти. Гадаю, моторошне видовище. Ви ще й подругами були в дитинстві.

— Так, здається, події того дня завжди стоятимуть у мене перед очима. Слухай, мені вже час іти: вони чекають на мене в автомобілі. Може, якось зустрінемося? Я поки що буду у Ф’єлльбацці.

Вона вже прямувала до дверей.

— Як щодо вечері в суботу в мене вдома? О восьмій? Адреса є в телефонній книзі.

— Я залюбки завітаю в гості. До зустрічі в суботу!

Вона задкувала до дверей.

Щойно Еріка зникла за дверима, Патрик на веселій ноті виконав невеличкий імпровізований індійський танець. Таке дійство дуже приголомшило його колег. Радість не вщухала, хоча він знав, що йому доведеться докласти чимало зусиль, аби будинок мав презентабельний вигляд. Відколи Карін його покинула, він не дуже переймався хатніми справами.

Вони з Ерікою знали одне одного з народження. Ще змалечку їхні матері були нерозлийвода й опікувалися одна одною, наче сестри. У дитинстві Патрик та Еріка часто спілкувалися, ба більше, Еріка була його першим великим коханням. Сам він гадав, що народився закоханим у неї. Його почуття до неї, здавалося, були закладені природою. Однак вона завжди ігнорувала їх і сприймала його собачу вірність як належне. Спочатку, коли вона переїхала до Ґетеборґа, йому здалося, що вже час покласти край своїм сподіванням. Невдовзі Патрик закохався в іншу дівчину, Карін, і коли вони одружилися, то він був упевнений, що буде разом із нею до останнього подиху. Однак думки про Еріку засіли в його голові назавжди. Деколи він забував про неї на місяці, а іноді не міг позбутися спогадів, які мучили його по кілька разів на день.

За той час, поки його не було на робочому місці, товсті стоси паперів із якогось доброго дива не зменшилися. Важко зітхнувши, він сів за письмовий стіл і взяв документи, що лежали згори. Його робота була такою одноманітною, що він почав обмірковувати суботнє меню. Бодай із десертами все зрозуміло. Еріка завжди любила морозиво.

Він прокинувся з неприємним запахом із рота. Певна річ, учора вони добряче надудлилися. Увечері завітали в гості хлопці, і всю ніч вони випивали. У його пам’яті вимальовувалися лише якісь нечіткі спогади про те, як увечері до них приїхала поліція. Він спробував підвестися, але в голові паморочилося, тож вирішив іще трохи полежати.

Його права рука сильно боліла. Піднявши її, він побачив, що кісточки пальців дуже подерті й обкипілі кров’ю. Дідько. Отже, учора була бійка — ось чому приходив поліцай. Він дедалі чіткіше пригадував події вчорашньої ночі. Хлопці почали плести якісь нісенітниці про самогубство. Хтось із них говорив багато дурниць про Алекс і обзивав її повією вищого класу й світською проституткою. Далі в його пам’яті величезна прогалина, і він пам’ятає лише, як зозла гамселив того хлопця. Звісно ж, він і сам часом її обзивав, коли гнівався через її зраду. Але це зовсім інше. Вони не знали її. Тільки він мав право судити.

Пролунав різкий телефонний дзвінок. Він не хотів піднімати слухавки, але зрештою вирішив, що ліпше підвестися з ліжка й відповісти, аніж чути сигнал, що ріже слух.

— Так, це Андрес, — пробелькотів він.

— Привіт, це мама. Як почуваєшся?

— Ох, кепсько. — Він присів і обперся спиною об стіну. — Котра в біса зараз година?

— Майже четверта вечора. Я тебе розбудила?

— Так. — Голова ввижалася йому непропорційно великою, і здавалося, що вона ось-ось упаде донизу.

— Я їздила на закупи й почула дещо. Хочу, щоби ти теж знав. Слухаєш?

— Чорт, так, я тут.

— З’ясували, що Алекс не наклала на себе руки. Її вбили. Я лише хочу, аби ти знав про це.

Тиша.

— Агов, Андерсе? Ти чув, що я сказала?

— Так-так. Що ти сказала? Алекс… убили?

— Так, принаймні так кажуть у Ф’єлльбацці. Бірґіт сьогодні їздила до поліцейської дільниці в Танумсгеде, і її там повідомили.

— Ох, дідько. Мамко, я маю дещо владнати. Я зателефоную пізніше.

— Андерсе? Андерсе?

Він кинув слухавку.

Він ледве дійшов до ванної й вдягнувся. Після двох пігулок панадолу Андерс знову почувався людиною. З кухні на нього звабливо дивилася пляшка горілки, але він не спокусився. Зараз йому важливо бути тверезим. Принаймні бодай трохи.

Знову пролунав різкий телефонний дзвінок. Він не підняв слухавки. Натомість рвучко схопив телефонну книгу й швидко знайшов потрібний номер. Його руки тремтіли, поки він натискав цифри. Після нескінченної кількості гудків нарешті почувся голос.

— Привіт, це Андерс, — промовив він, коли слухавку нарешті підняли. — Ні, дідько, не кидай слухавку. Нам треба дещо обговорити. Ну, чорт, у тебе немає вибору, скажу тобі. Я прийду до тебе за п’ятнадцять хвилин. Спробуй лишень кудись утекти. І мені начхати, що в тебе там за справи, уторопав? Не забувай, хто з нас втратить більше. Ідіоте, я вже йду. Побачимося за чверть години.

Андерс кинув слухавку. Зробивши кілька глибоких вдихів, він накинув на себе куртку й вибіг, навіть не зачинивши двері. У квартирі знову злісно задзвонив телефон.

Еріка почувалася виснаженою, коли повернулася додому. Вони їхали в напруженому мовчанні, і вона зрозуміла,