Громовиця Бердник - Знаки карпатської магії

class="p">І ще одна шаманська паралель: Мольфар розповідає, що в їхній традиції є шлях так званої Вищої Магії. Ним ідуть ті мольфари, котрі пройшли велику рівновагу світу, пізнали Істину і опинилися за межею добра і зла, земної історії та людського світосприймання, поза межами того, що зветься людською природою. Але таких магів дуже мало.

У традиціях сибірського шаманізму теж є подібний титул: Великий Шаман. Дух-покровитель такого майстра посланий йому самим Верховним Божеством. До слова такого Шамана прислухається навіть Володар Пітьми. Одночасно на землі, кажуть сибірські ясновидці, може бути лише чотири Великі Шамани.

...Зимовий цикл свят - час особливий ще й для обрядів водяних. Здавна відоме волхвування водою: на свято Водохрещі набирали в 12 посудин воду, вистоювали Йорданської ночі на зорях, а потім ворожили по ній, поїли тією водою худобу, щоб не хворіла й багато молока давала, обмивали дітей, щоб були здорові, дівчата вмивалися «орденською» водою, щоб краса не сходила з лиця, а парубки стрибали в ополонку, аби стати сильнішими та дужчими.

Зараз Водохреща - одне з найбільших християнських свят, яке завершує Різдвяні свята. Однак його сенс і вся символіка ясно вказують, що Йордан, як і більшість календарно-обрядових свят, має язичницькі корені. Цього дня молоде сонце та вода зустрічаються, і сонце дарує воді свою силу й снагу. Зараз учені дослідили, що свята Водохрещі взимку та Купала влітку - це дві пори, коли вода змінює свою полярність і має справді дивовижну, особливу силу.

Напередодні Водохрещі («Ордану») люди випалювали вогнем воскової свічки на сволоках та вікнах хрести - солярні знаки - щоб віднадити нечисть. А «орденською» водою з тією самою метою кропили хату. (Магічна сила « святого воскочку» й «водички-орданич-ки», поєднуючись, дають захист на весь рік!) Йорданська вода вважається згубною для нечистої сили27. Цього дня купалися в ополонках, щоб набратися сили та здоров’я на цілий рік і змити з себе хвороби, сліди «вроків» та всіляких негативних вібрацій, котрі налипали на тіло й душу впродовж року.

«Йорданська» вода наділена особливою силою. Зимовий «гук». Косів. Фото з архіву автора.

Йорданська вода (мольфари називають її «орданичка») вважається найсильнішою для всіляких чародійних обрядів. Мольфари цієї ночі набирають її в джерелах-рнуч-ках і впродовж року використовують у своїх обрядах. До води теж є особлива примівка:

одичко-орданичко, я тебе беру — на ш допомогу, на лікування, на щастя, на здоров’я. Обливаєш ти луги-береги, коріння-каміння, всяку віру і всяке дихання. Поможи ж мені з Небесними Силами і предковічними словами.

- Коли йдете набирати священну воду, - каже Мольфар, - варто очистити свої думки й помисли. Коли приходите до джерела, треба поклонитися йому та проказати примівку. Отоді та вода дасть тобі силу для помочі людям, бо вона має власну пам'ять, несе інформацію про всі покоління і всіх людей. І вода може розказати мольфарові про кожну людину, якою він цікавиться. Вода - це життєдайна енергія Матері-Землі, вона така чиста, мов мала дитина: у води нема таємниць і нема ворогів. І якщо прийти до неї з таким самим по-дитячому чистим серцем, вона поділиться всіма своїми знаннями... І в цьому нема нічого чародійного. Раніше, коли серце в людей було незатьмарене марнолюб-ством та заздрощами, були вони чисті духом і розумом, тоді розуміли мову води, рослин, вогню, вітру. Зараз таке знання залишилося тільки в шаманів, у спеціально навчених людей, які перейняли цей дар і несуть його, мов дорогоцінну ношу...

Наша розмова перервалася приходом чергового пацієнта. Я вийшла надвір. Стояла .морозяна зимова ніч. Над білими вершинами гір мерехтіли величезні зорі, що здавалися аж ніби волохатими. Десь далеко відлунювали дзвіночки. Напевне, юнацька ватага колядників ходила навколишніми селами, бажаючи ґаздам доброго врожаю та щастя в наступному році.

Я вирішила пройти стежкою до зимового Черемошу. Але не встигла наблизитися до хвіртки, як раптом...

Могутня сила, яку неможливо назвати й описати словами, підхопила мене. Земля шалено закрутилася під ногами в один бік, світ перед очима повільно поплив у інший. Зорі затанцювали перед очима несамовитий танок-аркан. Я схопилася за паколи паркану, щоб не впасти. Заплющила очі... А вихор дивовижної, прадавньої магії, що чинилася в домі, огорнув простір довкола, а далі підхопив і мене. Він відносив мене кудись вдалину... все далі й далі... Зорі, величезні, волохаті, підморгували мені, їхній сміх відлунював срібними передзвонами. Величезний, медово-золотавий місяць виростав до неймовірних розмірів, затуляючи виднокіл. І коли мені здалося, що я вже можу доторкнутися рукою до нього... магія раптом зникла. Я повільно приходила до тями...

Повз мене пройшов відвідувач. Запахло травами. Гримнула хвіртка.

Я повернулася в хату, до розмови...

Та розмова вже була непотрібна - після того, що я пережила за кілька хвилин перед тим. Я в єдину мить пізнала могутність цієї традиції. І якщо в мене ще лишалася крапля здорового скептицизму мешканки великого міста, то в ті кілька хвилин шаленого польоту між зорями весь він випарувався. Залишилася тільки повага до прадавнього знання, що його бережуть окремі люди тут, у серці Карпатських гір. Та ще - бажання пізнати цю науку про вічність настільки, наскільки вистачить сили й змоги.

Частина третя

ВЕСНА ОЧИЩЕННЯ

ВОГОНЬ І ЗЕМЛЯ

Мольфарська

ініціація.

Місця сили. Жіноча магія

Ініціація, або ж посвята, - акт введення учня в курс езотеричних [таємних] знань... Як правило, це особливий ритуал, до якого входить очищення та освячення учня, різні випробовування та символічні обряди.

«Енциклопедія містичних термінів»

Засвічу свічу Проти сонечка, Гияо йді/, -А вода по каменю. А вода по білому Іще тихше. Засвічу свічу Проти місяця, Гылго йду, -А вода по каменю. А вода по білому Іще тихше...

Старовинна пісня

Коли я знову їду в це гірське село, що стало мені майже рідним, - сніг уже розтанув і перша травичка пробивається з-під торішнього листя. Чорний Черемош сердито набундючився всіма своїми чорно-сивими бурунами, погрожуючи: «Ось як схочу...» Та ніколи не потерпали мешканці цього маленького присілку від повені, бо перша хата від ріки - оселя Мольфара, а він надійно захистить від негоди та розгулу стихій...

Є особливий час на початку березня, коли впродовж трьох днів тисне мороз і йде стужа, хурделиця віє, вітри гудуть. «Мартова баба дише» - кажуть гуцули і розповідають про це легенду.

однієї ґаздині було дві дочки: рідна й небідна. І, як водиться, любила та