Дмитро Білий - Козацький оберіг

довга металева ручка. Не довго думаючи, Данько потягнув її на себе. Ручка не піддавалася, хлопець майже повис на ній, намагаючись зрушити з місця. Почувся скрип, немовби сипалася іржа, потім ручка пішла вниз набагато легше. Запала тиша.

Данько напружено очікував.

Десь знизу, з темряви, донеслися звуки, немовби чиясь могутня рука зі скреготом пересувала велетенські кам’яні глиби. Звук наближався. Підлогу під ногами струсонуло. Данько аж чхнув від пилу, який піднявся стовпом навколо нього.

У темряві він ледь зміг побачити: замість вузької кладки знизу піднявся великий міст. Одночасно стіна перед хлопцем розступилася.

Козак Голота ступив на міст, що виник перед його ним, і швидкими кроками, стискуючи смолоскип, пішов до Данька.

Глава 14. Заповіт Зберігачів

Як тільки Голота опинився поруч з хлопцем, Данько відчув себе набагато впевненіше.

— І що ж там далі? — промовив козак, і вони вступили у прохід, що розкрився між стінами.

Тепер вони знову опинилися у просторому кам’яному залі, набагато більшому, ніж той похмурий зі «списами Одіна».

Данько побачив високі, вдвічі більші за людину, фігури дивних воїнів, які стояли вздовж стін. У руках вони грізно тримали зброю і, здавалося, були готові вмить рознести на порох будь-якого порушника їхнього величного спокою.

Козак Голота про всяк випадок поклав долоню на руків’я шаблі й пішов разом з Даньком до протилежної стіни зали. Полум’я смолоскипа висвітило руни, якими була списана вся стіна. Чудні знаки спускалися довгими рядами, вирізані руками невідомих майстрів. Біля стіни знаходилося ще три фігури, висічені з білого каменю. Це були довгобороді сиві старці. Довге волосся спускалося їм на плечі, вони сиділи на великих кам’яних кріслах, і кожен тримав у руках чашу.

Козак Голота намагався розібрати в мерехтливому світлі смолоскипа рунічні надписи. Данько мовчки, у тяжкому напруженому очікуванні дивився на нього.

Нарешті Голота заговорив:

— Здається, головне я розібрав. Часу зараз немає все переповідати. Але ось тут сказано найважливіше: Таємницею Оберега володіють тільки троє Зберігачів, які розділили Оберіг на три частини. Таємницю кожної частини вони передали трьом Майстрам, і тепер кожен з них знає, як відновити свою частину Оберега…

Голота замовк, підійшов до центральної статуї Зберігача й посвітив смолоскипом на чашу. Данько із завмиранням серця побачив, що в чаші лежить якийсь круглий медальйон на ланцюжку, розміром з два таляри.

— Це Печать Зберігачів, її може взяти тільки той, хто об’єднає три частини Оберега, — урочисто сказав козак Голота.

Данько несміливо простягнув руку. Важкий обов’язок, здавалося, тиснув на його плечі.

— Зачекай, — зупинив його руку Голота, — захисна бляха, яку я тобі подарував, з тобою?

Данько кивнув головою і зняв з себе бляху, яка одного разу врятувала йому життя. Хлопець запитально подивився на Голоту.

— Це немов залог залишиться. Вона вже перейняла частину твого духу, а Печать має частку духу Зберігачів. Візьмеш її, значить присягнешся виконати їхній наказ. Подумай.

Данько тяжко зітхнув, за своєю звичкою, почухав потилицю.

— Від долі не втечеш. Що буде, те буде! — махнув він рукою.

Козак Голота уважно дивився на нього:

— Якщо наважився, то бери Печать.

Данько протягнув руку і взяв медальйон. Від печатки йшло тепло, і хлопець відразу відчув дивну силу, яка теплою хвилею огорнула його. На місце магічного скарбу він поклав свою бронзову захисну бляху.

— А тепер швидше повертаємось, — рішуче наказав Голота, — зараз на короткий час «списи Одіна» припинять захищати печеру.

Зворотній шлях Данько запам’ятав погано. Йому здалося, що вони миттю пробігли містком над прірвою, який відразу, як тільки вони пройшли, щез, а на його місце знов піднялася тонка кам’яна кладка; швидко проскочили через жахливу залу з кістяками (Данько все озирався на зловісні чорні отвори у стінах), продерлися тунелем і, нарешті, їм у обличчя майнуло свіже повітря.

Данькова голова ходила обертом, і він, знесилений, упав на дно рову. Кам’яна плита за їхніми спинами нечутно повернулася й закрила вхід до підземелля.

Сірів ранок, і, якби не печатка Зберігачів, яку стискав у спітнілій долоні Данько, ніщо не нагадувало би друзям про карколомні події, пережиті ними в «серці» старої фортеці.

Деякий час вони мовчали. Передсвітанковий степ повнився пахощами, дзвенів пташиними голосами й сюрчанням коників, здалека чулося кумкання жаб.

Козак Голота простягнув руку:

— А ну, давай Печать краще роздивимося.

Вона була зроблена з якогось тяжкого металу. Вони уважно роздивлялися знак, вибитий на печатці. У середині кола, в оточенні складної в’язі з рун, було вибито знак, що нагадував хрест, на кінцях якого сплелися три зігнуті півколом лінії.

Побачивши знак, козак Голота, завжди стриманий, раптом підхопився з землі.

Данько здивовано подивився на нього.

— Знаєш, друже, коли ми з ординцями билися біля хутора Грому, — повільно промовив козак Голота, — я такий хрест бачив на правій руці твого батька.

Глава 15. Магістр Луціус

Минуло декілька днів. Голота відправився збирати козацтво на випадок раптового вторгнення ординців. Заруба досі очікував відповіді на лист, відправлений старості Претвичу, у якому соцький просив терміново прислати до замку підкріплення.

Після нічної пригоди Данько та козак Голота вагалися, але все ж вирішили розповісти отцю Григорію та соцькому про свою подорож у «серце» фортеці.

Вони знову вчотирьох сиділи у світлиці панотця. Данько час від часу пильно поглядав у віконце, побоюючись, що хтось може підслухати їхню розмову. Тепер він відчував себе рівним старшим товаришам. Водночас його гнітила відповідальність за збереження Таємниці Оберега.

— А чи було там написано про те, де саме шукати його частини? — запитав Голоту соцький, коли той закінчив розповідь.

— Коли я ті руни розібрав, — понизив голос Голота, — то зрозумів, чому козак Мамай передав нам піхви від меча та сагайдак. Було там написано, що Майстри-Зберігачі можуть зробити зброю нездоланною. Майстер Степу може зловити степовий вітер і викувати з нього три стріли для сагайдака. Другий, Майстер Гори, має зібрати міць Карпатських гір і викувати з них меч для цих піхов. А третій Майстер зможе відкрити серце втаємниченого для того, щоб той прочитав Книгу Низову.

— А що це за Книга? — запитав отець Григорій.

— Давно я про неї чув, — промовив замислено козак Голота, — казали, що в ній записана доля України і все, що було та буде з цією землею. Але прочитати її дано лише обраним. І кожен з обраних може прочитати тільки те, що йому заповідано.

— Виявляється, той, хто збере разом шаблю і три стріли, зможе прочитати в книзі Низовій, як їх об’єднати, щоб відновився Оберіг? — здогадався соцький.

Голота кивнув головою:

— Пане Зарубо, сподіваюся, оті піхви й сагайдак, які в Шершня