Дмитро Терко - ПаралелІ, Дмитро Терко

2008-2025. Кіт Чорниш

Він дивиться прямо в очі, тягнеться. Я стою на драбині-стремінці, трохи відхиляюся вбік, теж  тягнуся, але не можу ухопити два гарних яблука-близнюки. Тут він (зі самої верхівки дерева) своєю лапкою — тиць по них — і вони в моєму кошелі.   Це — сусідський котик "Чорниш". Невеличкий, одне вушко на чверть відірване, краєчок лівого оченятка злегка подряпано. Це нічого, до наступних березневих ночей загоїться. А так, хороша тваринка, чорна як темна ніченька. Полюбляє наш двір. Та не він один.

Якось зайшов у "патіо", винюхував, чи можна тут чимось поласувати. Ми його не чіпали. Наступного разу купив для нього трохи корму, пригостив. Відтоді ми потоваришували.

Дивний був котик. Буває, знайде мене, треться об ноги. Потім, якщо сиджу — сяде поруч, як пес; коли майструю, то завжди підійде, потягнеться і, не зважаючи на гучні звуки електроінструмента, сяде тут же, дивиться із цікавістю. Здається ось-ось щось порекомендує. Далі припаде геть стружкою — і хоч би що!

Куди я — туди і він. А от на руках сидіти не любив. І дивно — майже ніколи не нявчав.

Впізнавав про нашу присутність ще здалеку. Мабуть, вирізняв характерний звук автівки. Коли ми тільки-но в’їжджали у провулок, — вибігає одразу зі свого двору назустріч. Точно, як шкапеня. Якось була яскрава сценка. Декілька сусідських котів, дивлюся, усілися біля наших воріт. Підходжу. Тут вибігає Чорниш і до них з бойовим зойком, демонструє пащу з гостренькими іклами. Коти ті з остраху поприсідали, вжалися в асфальт, потім дружно чкурнули. А вони ж були всі більші й старші за нього! Відігнав, чинно так "привітався", все як годиться. Точно — приревнував. Така приязність милувала. Ще й потребував він усього-нічого: один раз на день трохи корму або якісь об'їдки.

Зараз у нас свій котик. Він — фанат-мисливець, майже увесь час на дворі, упольовує все що рухається. Одначе без додаткового кількаразового на день частування не обходиться. Ситим активно демонструє свою приязність. Коли проходиш повз — подає привітальне "няв". Розуміє деякі команди. Надвечір буває заходить до нашої спальні опочивати. Це якщо він у доброму гуморі. Інакше спить на дворі під ялицею.

А Чорниш, мабуть, після отого першого контакту з нами оцінив співчуття. Це стало взаємним.

Серед довколишнього люду буває по-різному: зробиш комусь добро, нехай сама малість, без ніякої задньої думки, — бачиш одні після стають доброзичливі, інші — починають уникати тебе: мабуть чекають на вимогу повернути "борг".

Якось Чорниш зник. Були різні судження. Нам з дружиною до душі була думка, що котик просто владнав своє особисте життя з одноплемінницею.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍