Катріна Страж - Потраплянка № 13 або 12 наречених для принца Ендрю, Катріна Страж

- Як цікаво, - простягнув Доріан ін-Грей, - ви відкрились для мене з нового боку.

- І багато ви бачили? – запитала у відповідь, чомусь ніяковіючи від свого неохайного після бійки вигляду.

- Майже спочатку, - спокійно відповів Доріан, демонстративно розправляючи білі манжети своєї сорочки.

Знущається, зараза! Натякає, що я зараз замурзана, як чорт. Та я ще й зла, як демон! І все через нього. Значить стояв і просто дивився!

- Тобто, увесь цей час, ви були тут і навіть не спроміглися допомогти? – прошипіла я.

- Ви і без мене непогано впорались, - відповів Доріан, наче не бачив у своїх діях нічого дивного, - а ваш останній пасаж про душу мене взагалі вразив.

- Будете насміхатися, і така ж сумна доля спіткатиме вас, - моєю посмішкою можна було заморозити.

- Погрожуєте посадовій особі? – Доріан підняв брову та якось дуже не чемно гмикнув.

- Ну чого ж погрожую, - вишкірилась я, - зовсім ні, просто долю вашу передбачаю.

- Давайте не будемо сваритись, пані Ніко, - раптово запропонував він, - і на знак мого ставлення, пропоную відвести вас до палацу.

- Як скажете, - посміхнулась у відповідь. Я миттєво вигадала, як підняти собі настрій і стерти поблажливу посмішку з однієї зарозумілої фізіономії.

- Невимовна вдячна за вашу своєчасну пропозицію, - промовила я та кинулась обіймати Доріана.

Чоловік підозріло подивився на мене і лише потім зрозумів, що я зробила. Його білосніжна сорочка тепер мала не такий блискучий вигляд. Доріан скосив на мене злий погляд, але промовчав. Я ж, натомість, посміхнулась радісно та трохи придуркувато, наче і не мала на меті забруднити його герцогську величність.

Коли ми нарешті дістались палацу, до Доріана наблизився один з вартових. Пославшись на невідкладні справи, герцог прослідував за охоронцем, а я на деякій відстані кралась за ними. Щось тут сталось, і я хочу знати, що саме. Трохи згодом я зрозуміла причину – зникла ще одна наречена.