Axolotl - Скривавлена зоря, Axolotl

Глава 9. "Той, хто веде за собою тінь"

Локі спостерігав за Бальдром.

Той більше не запитував. Більше не шукав відповідей.

Він просто стояв, заглиблений у себе, намагаючись зрозуміти, ким він став.

Локі бачив, як змінюються люди, як змінюються боги.

Але такої зміни він ще не бачив.

І це було цікаво.

— Отже, — промовив він, схрестивши руки. — Що далі?

Бальдр повільно перевів на нього погляд.

— Вони мене не приймуть.

— Авжеж.

— Але вони не зможуть мене знищити.

Локі усміхнувся.

— О, тепер ти мислиш правильно.

Бальдр зітхнув, дивлячись у далечінь.

— Що ти тепер робитимеш, Локі?

Той нахилив голову набік, ніби зважуючи відповідь.

— Я завжди роблю те саме.

— А саме?

Локі усміхнувся ширше.

— Готуюся до майбутнього.

Бальдр уважно подивився на нього.

— І що воно несе?

Локі подивився на перстень, що досі сяяв у його руці.

Він не відповів одразу.

Але його усмішка стала ще більш загадковою.

— Зміни.

І серед них буде та, чия доля ще не написана.

Та, хто стане на роздоріжжі між світлом і тінню.

Та, хто ще не знає, що її історія вже почалася.

Локі відкинув перстень у повітрі, підкинувши його кілька разів, ніби розмірковуючи, чи варто ним скористатися знову.

Бальдр стежив за його рухами, але нічого не сказав.

— Ти справді вважаєш, що можна змінити все? — нарешті промовив він.

Локі усміхнувся.

— Я не змінюю все. Я просто роблю так, щоб зміни стали неминучими.

Бальдр стиснув кулаки.

— Світ уже почав змінюватися, ти це відчуваєш.

— Авжеж.

Локі зробив крок уперед.

— Але ще є ті, хто не знає, що їхня роль уже визначена.

Бальдр звузив очі.

— І кого ти маєш на увазі?

Локі на мить задумався, перш ніж відповісти.

— Ту, хто ще не народилася.

— Смертну?

— Поки що так.

Бальдр скривився.

— І ти вже тчеш її долю?

Локі хмикнув.

— Я лише створюю можливості.

— Для чого?

Локі підкинув перстень востаннє і сховав його.

— Для того, щоб майбутнє було цікавішим.

Його голос був легким, майже грайливим.

Але в його очах не було легковажності.

Бо він знав, що ця смертна змінить більше, ніж будь-який бог.

Бальдр не зводив з Локі пильного погляду.

— Ти говориш загадками.

Локі хмикнув.

— А ти хіба не звик до цього?

— Але цього разу все інакше, — Бальдр схрестив руки. — Ти не просто граєшся з долею. Ти вже її переписуєш.

Локі задумливо кивнув.

— Ну що ж, рано чи пізно хтось мав це зробити.

Бальдр стиснув щелепи.

— Ти вже знаєш, хто вона?

Локі повернувся до нього, його очі блиснули дивним вогнем.

— Ні. Але знаю, що вона прийде.

Бальдр насупився.

— Ти завжди намагаєшся вирватися з долі, але водночас сам створюєш нові пророцтва.

Локі розсміявся.

— Хіба це не іронічно?

Бальдр зітхнув.

— І що буде, коли вона з’явиться?

Локі задумливо подивився вдалечінь.

— Вона зробить вибір.

— І що це змінить?

Локі усміхнувся тонко, загадково.

— Все.

Бальдр більше не питав.

Бо він уже зрозумів: Локі бачив те, що ще не сталося.

І тепер нитки майбутнього почали сплітатися у візерунок, якого ніхто ще не розумів.

Бальдр стояв мовчки, спостерігаючи за Локі.

— І ти вважаєш, що ця смертна змінить усе?

— А ти хіба не змінив? — Локі підняв брову.

Бальдр відвернувся.

— Це було інакше.

— Чому? Бо ти був богом?

Бальдр не відповів.

Локі підійшов ближче.

— Все велике починається з малого, Бальдре.

— Але смертні не можуть вплинути на долю богів.

Локі посміхнувся.

— Не можуть… поки що.

Бальдр звузив очі.

— Що ти задумав?

Локі розвів руками.

— Я лише спостерігаю.

— Брехня.

Локі тихо засміявся.

— Гаразд, не лише спостерігаю. Але хіба не цікаво, як одна людина може змінити весь світ?

Бальдр не знав, що відповісти.

Локі завжди був тим, хто плете інтриги, хто веде інших у невідоме.

І цього разу він уже зробив перший хід.

Бальдр відчув, що щось наближається.

Щось більше, ніж вони обидва.

— І коли вона з’явиться?

Локі подивився на нього, і його голос став тихішим.

— Скоро.

— І що тоді?

Локі усміхнувся так, що Бальдр відчув холод десь глибоко всередині.

— Тоді побачимо, хто справді сильніший: боги чи ті, хто не хоче бути їхніми маріонетками.

Бальдр відчував, як щось у світі змінилося.

Ще не явне, не відчутне до кінця, але воно вже почало вплітатися в тканину реальності.

— Якщо ця смертна справді настільки важлива, чому ти просто чекаєш? — запитав він.

Локі усміхнувся.

— Бо вона має знайти свій шлях сама.

— А якщо ні?

— Вона знайде.

Бальдр насупився.

— Ти говориш про неї так, ніби вже все знаєш.

Локі хитро примружився.

— Я знаю головне: вона не буде такою, як інші.

— І чим вона особлива?

Локі глянув на нього так, ніби це було найпростіше питання у світі.

— Вона буде першою, хто кине виклик богам і не впаде перед ними на коліна.

Бальдр не відповів.

Бо десь глибоко в душі він відчував: Локі знову грає в гру, яку ніхто не може прорахувати до кінця.

І цього разу ставки були вищими, ніж будь-коли.

Локі відступив назад, його усмішка була майже спокійною.

— Світ змінюється, Бальдре.

— Він завжди змінюється.

— Але цього разу — не завдяки богам.

Бальдр зітхнув.

— І що ти збираєшся робити?

Локі обернувся, його погляд був спрямований у темряву.

— Я лише трохи підштовхну події.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍