Axolotl - Скривавлена зоря, Axolotl

— О, вони не впізнають тебе.

Бальдр напружився.

— Що це означає?

Локі нахилив голову набік, уважно вивчаючи його.

— Ти не той Бальдр, якого вони оплакували.

Бальдр мовчав.

— Ти не бог світла.

— Тоді хто я?

Локі хитро усміхнувся.

— Це залежить від того, що ти сам вибереш.

Бальдр відчув, як у ньому зростає щось холодне.

Світ більше не належав йому так, як раніше.

Він був тут.

Але чи був він ще частиною цього світу?

Бальдр мовчав.

Його погляд ковзав по руках, по землі під ногами, по небу, що здавалося блідішим, ніж він пам’ятав.

Світ не був таким, як раніше.

Або, можливо, це він був не тим.

— Ти вже це відчуваєш, так? — Локі спокійно спостерігав за ним.

Бальдр підняв голову.

— Що саме?

Локі зробив кілька неквапливих кроків навколо нього.

— Ти більше не бог світла. Але ти й не мрець.

— То хто я?

— Хтось новий.

Бальдр стиснув кулаки.

— Це не відповідь.

— Ти сам маєш знайти її.

Бальдр глянув йому у вічі.

— Ти вже знаєш правду, так?

Локі зупинився, його усмішка стала тоншою.

— Я знаю, що ти тепер стоїш на межі.

— Межі між чим?

Локі примружився.

— Між богом і тінню.

Бальдр не відповів.

Він відчував це.

Він був тут. Але світ більше не сприймав його так, як раніше.

Якщо він не був богом світла…

Ким він став?

Бальдр вдивлявся в темне небо.

Раніше він відчував його інакше. Світло було частиною нього, як подих, як биття серця.

Але зараз…

Світло не відповідало.

— Я не такий, як був, — повторив він уголос, більше для себе, ніж для Локі.

Локі кивнув.

— І що ти з цим робитимеш?

Бальдр задумався.

— Я не знаю.

— Це добре.

Бальдр здивовано глянув на нього.

— Чому?

Локі усміхнувся, але його очі залишалися серйозними.

— Бо це означає, що ти сам обереш, ким станеш.

Бальдр мовчки переварював ці слова.

— А якщо я не хочу вибирати?

— То виберуть за тебе.

Локі сів на камінь, граючи з перснем, який досі не зняв.

— Боги вже знають, що ти повернувся. Вони бояться цього.

Бальдр нахмурився.

— Чому?

— Бо ти більше не їхній Бальдр.

Ці слова запекли сильніше, ніж будь-яка рана.

— Вони не приймуть мене?

Локі хмикнув.

— Вони приймуть. Але не як бога світла.

Бальдр відчув, як у ньому щось стискається.

— Ким тоді?

Локі нарешті відклав перстень і підняв погляд.

— Ось це і є головне питання.

Бальдр ще раз подивився на небо.

Колись воно належало йому.

Тепер воно здавалося чужим.

Бальдр довго мовчав.

Його світло зникло. Його ім’я більше не означало того, що колись.

І все ж він існував.

Він був тут.

— Що, якщо вони відкинуть мене? — запитав він, не відводячи погляду від неба.

Локі всміхнувся.

— Вони вже це зробили.

Бальдр опустив голову.

— І що мені робити?

Локі встав, обтрусив одяг і підійшов ближче.

— Вибрати, ким ти станеш.

— Я не хочу бути кимось іншим.

— Ти вже інший.

Бальдр стиснув кулаки.

— То ким я тепер?

Локі нахилив голову.

— Може, вони дадуть тобі нове ім’я.

— А якщо я не прийму його?

Локі знизав плечима.

— Тоді сам собі вибери.

Бальдр відчув, як усередині нього щось змінюється.

Колись він був богом світла.

Але той Бальдр помер.

Цей Бальдр ще не мав імені.

Але він знайде його.

Бо тепер його історія тільки починалася.