Стася - Тінь у дзеркалі, Стася

 Вікторія відчуває, як її тягне до дзеркала, немов невидима сила. Вона робить крок уперед, і раптом простір навколо неї стає розмитим. Кімната зникає, і вона потрапляє у ще більш темну реальність. Вона бачить безліч постатей, що плавають у цій безодні. Це не люди. Це відображення всіх, хто потрапив у дзеркала до неї.

– Віко… ти тепер тут. Ми всі тут, – чує вона голоси. Це голоси зниклих.

Артем поруч. Але він не виглядає як звичайна людина. Його обличчя змінене, як і його голос. Це вже не той, кого вона знала.

– Ти була права, – каже він. – Дзеркала – це пастка для душ. Вони не дозволяють нам вибратися. І тепер ми — частина їхньої темної сили.

– Ти не Артем! – кричить Вікторія. – Це лише відображення!

Вона намагається відштовхнути його, але щось тримає її. Духи, що потрапили сюди, починають її оточувати.

– Ми всі тут! – їхні голоси зливаються в одну ноту, як шум безодні. – Ти також будеш з нами… навічно.