Олена Гриб - Гра в чужу брехню, Олена Гриб

Принц добряче «підсобив» організаторам, несподівано змінивши архітектуру головного майдану. Добре хоч, що вчора гончар виявився єдиним, хто серйозно постраждав, бо ж будинки цілком могли переміститися комусь на голову. Он, у хліві досі лежить місцевий п'яничка, якого Карі полінувався викинути за ворота і залишив ночувати в компанії корови і її чотирьох копит. Коли випивака проспиться і почне розбиратися, куди потрапив, є ймовірність, що потерпілих стане двоє.

Гість, точніше, гостя, сиділа на кривуватій дерев'яній лавці і пускала сонячних зайчиків у сусідські вікна, вправно орудуючи маленьким дзеркальцем у золотій оправі.

Дивно це, коли дивишся на когось і намагаєшся знайти схожість із собою. Начебто те саме обличчя: темні брови, широко поставлені карі очі, невеликий, трохи кирпатий ніс, вишневі губи… Але відчуття дзеркала не виникало.

Цю молоду жінку Лін могла б назвати своєю родичкою. Чи можливо, що колись їх вважали однією людиною?.. Втім, потойбічний світ мав накласти відбиток на риси давно мертвої веллійської принцеси… Або ж чарівниця сама змінилася до невпізнання за минулі роки.

/12. Ландар – столиця Старилісу, держави не-людей./