Шенна Кахрет - Зраджений коханням, Шенна Кахрет

***

Тримаючи в руках телефон, що ледве працював, я звернула ліворуч і ще раз подивилася на фотографію, переконуючись, що обрала правильний шлях.

Мій гаджет був дуже чутливий до вологи, тому похід у басейн зробив свою справу, повністю знищуючи його шанси прожити хоча б ще рік. Це була моя помилка сказати блондину, що шукаю басейн. Щастило тільки в тому, що Крофтон не вирішив мене наздогнати після нашого дуже милого діалогу, щоб точно поставити на місце; можливо, цей урок я незабаром отримаю, що не могло не лякати.

Повернувши праворуч, я помітила стрічку, що звисає, і задоволено посміхнулася, прибираючи телефон в кишеню в'язаного кардигану.

Відійшовши назад і потягнувши за стрічку, до мене з шумом випали розкладні сходи, запрошуючи піднятися до горищного царства.

Піднявшись, я закрила вхід і ввімкнула ліхтарик на телефоні, освічуючи приміщення.

Ніс вловив запах пилу, змушуючи чхнути і потривожити колишню тишу. На горищі були старі меблі: стільці, тумбочки, кілька ліжок, шафи та лавки. Це все виглядало досить новим і для нас, звичайних людей, це було б ідеальним місцем проживання, не вистачало лише опалення, світла та їжі.

Повернувши праворуч, я зрозуміла, що лабіринтом у будівлі є не тільки перший поверх, а й горище. Тут було крихітне вікно, але через пізню годину світло було занадто тьмяним, і ліхтарик не завадив би.

Повернувшись корпусом ліворуч, оглядаючись, я різко зупинилася, хапаючись за серце, голосно вилаявшись.

На дерев'яному столі сидів Лестерн, не дивлячись на мене.

На хлопці був той самий одяг, в якому він мене вперше побачив: чорнична сорочка і чорні штани.

Я попрямувала у бік Акости, заспокоюючи серце.

—Нічого краще одягнути ти не міг?

—Радій, що я взагалі з'явився після твого «страшного» монологу, - хлопець пальцями позначив лапки.

Закочуючи очі, я озирнулася, шукаючи місце, де теж могла б сісти. Пошуки були марною тратою часу, тому я залишилася стояти.

—Мені потрібна твоя допомога з Россом Харісоном.

—Слухаю.

Я оглянула Лестерна і переконалася, що він уважно дивиться на мене. Тоді я почала говорити:

—Ми з подругою поспорили. Умови такі: мені потрібно закохати в себе Харісона, щоб розпочати стосунки. Не надто складне завдання для тебе? - я підняла брову.

—Чи не дуже по-дитячому грати з почуттями людей?

Я цокнула язиком, усвідомлюючи, що хлопець правий. Можливо, потрібно змінити умови, але, по-перше, вже пізно, а по-друге, інтерес пропаде. Нехай він і нарцис, що зневажає волею людей, тоді я буду людиною, яка грає на його почуттях.

—Не відчитуй мене, а краще відповідай на запитання.

—Можеш мені довіритись, але знай, що якщо хтось дізнається про цей договір, то мене туди не втягуй. Я лише роблю тобі послугу, власне, як і ти мені.

Кивнувши, я почала ставити питання, які мене насамперед турбували:

—У Росса є дівчина?

—Ні.

—Хто така руда?

—Наша подруга.

Кивнувши, я відвела погляд убік, вдаючи, що задумалася про якісь деталі, які Акоста повинен знати про спір.

Колись хлопець допомагав мені без пошуку зиску у свій бік. Тоді ми ще кохали один одного і якщо хтось сказав би мені, що я його буду ненавидіти, то я б ні за що не повірила.

В очах завмерло питання: «як Лестерн сюди потрапив», але хлопець перебив мене:

—Не знав, що ти така кровожерна і нещадна, - Акоста підвівся, кладучи руки в кишені штанів. —Мені навіть стало шкода Роя.

Я подивилася у бік колишнього.

—Життя робить своє, - я знизала плечима, кажучи, що, мовляв, це звичайна справа - лякати багатеньких.

Лестерн розблокував телефон, дивлячись на екран гаджета. Швидше за все, йому вже потрібно було йти:

—Спишемося. Ти знаєш мій номер.