Анна Нікош - Людині потрібна людина…, Анна Нікош
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Дмитро провів мене до будинку , де я наразі проживала. Подивився в очі , ніби питаючи дозволу піднятися в квартиру. Я мовчки взяла його за руку і повела у своє тимчасове помешкання , про себе промовляючи як установку : « я смілива… , а чому б і ні… , я хочу бути бажаною…».
Ми накинулись один на одного , цілуючись і звільняючись від одягу . Він був ще в джинсах, а на мені лишились лише трусики.
Тіло було , наче , і готове прийняти іншого чоловіка , а от мозок максимально блокував цю ідею…
І я зупинила його , тремтячи від надлишку емоцій.
— Я не готова. Вибач , - згораючи від сорому, запропонувала йому краще випити чаю.
Він тяжко дихав мені в маківку, притискаючи мене до себе, але , розуміючи мій стан і ситуацію , кивнув .
— Тоді мені краще піти , бо клятий спермотоксикоз витісняє всі мої найкращі якості і гарні манери... Дуже хочеться , але не чаю . Важко тримати себе в руках.
— Так , тоді тобі краще піти. Дякую , що провів , - ніяково відповіла я , зітхнувши з полегшенням.
Він гірко посміхнувся, мазнув губами по моїй щоці і пішов геть .
Було б добре , якби думки про те , що між нами сталося або могло статися витіснили б з моєї голови купу лайна , що вилилося на мене напередодні. Але …
Неочікувано зателефонував Роман. Видать , кицюня вже нажалілася.
— Я слухаю тебе , Ромо , - відповіла я на дзвінок , внутрішньо налаштувавшись на нелегку розмову . Але , ну ніяк не розраховувала почути щемливі нотки тривоги за мене в його голосі.
— Юль, ти в порядку ? - запитав він.
— Я - так. А твоя ? - з мене так і перло отрутою . - Передай їй , що то я з переляку їй волосся обстригла. Більше так не буду , але це не точно.
— До неї мені байдуже , я хвилююся лише про тебе.
— Тоді можеш спати спокійно. Мене провели і вклали в ліжечко , поцілували на ніч і зараз мені насниться чудовий сон , - я почула як скрипнули його зуби і відчула задоволення , якого не було , навіть , після стрижки суперниці.
— Надобраніч , - почула я і поклала слухавку.
Я не спала всю ніч , мене колотило від емоцій. Сподіваюсь , Роману теж не спалось.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Людині потрібна людина…, Анна Нікош», після закриття браузера.