Andrii Noshchenko - Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko

Глава шістнадцята. Турнір. 

Мій суперник напружився, коли побачив клас та ступінь, що загорілися угорі над ареною, лиш я ступив на неї. 
    ⁃    Сподіваюся на чесний бій! - сказав я йому. 
    ⁃    Я теж за чесний бій!
    ⁃    Увага, суперники! - суддя підняв руку - Усі знають правила? Ніхто не хоче відмовитись від бою? 
Ми, готуючись до бою, помотали головами. 
    ⁃    Бій починається! - суддя опустив руку і нас замкнуло у барʼєрі. 
Виявилося, що барʼєр не пропускав ззовні навіть звуки. Мій суперник витягнув меч і атакував. Повільно. Я зробив крок уліво, розвертаючись на лівій пʼяті і пропускаючи його повз себе. Хе-хе, казав, що хоче чесного бою, а сам атакував коли я навіть зброю не витягнув. Ну що ж, зроблю це навіть без списа, усе одно він повільний для мене, що той равлик. Кілька хвилин він атакував, а я ухилявся, навіть не застосовуючи свою техніку кроків. 
    ⁃    Якщо це все, на що ти здатний, то зараз буде моя черга. - сказав я йому посміхаючись. 
Суперник спробував пришвидшити свої атаки, але це призвело лише до помилок. Погравшись з ним ще кілька хвилин, я лівою рукою спіймав лезо його меча біля ефеса і просто розчавив його. Ошелешений такою силою противник відскочив у інший бік арени. 
    ⁃    Я здаюсь! 
    ⁃    Це був гарний бій! - збрехав я йому. 
    ⁃    Переміг Аней! - оголосив суддя підіймаючи руку - Бойовий Майстер середньої ступені! 
Мій понурий суперник спустився з арени, а я лишився чекати, хто ж мені кине виклик. 
Час йшов, я все стояв наодинці, що давало мені змогу спостерігати за боями Тота і Суі. Першої поразки Тот зазнав у шостому бої від противника на одну ступінь сильнішого за нього. Його сестра все ще трималася. Сьомий бій. Пройшла. Восьмий бій. Я вже бачив, що її важко, адже мана не нескінченна, і потрібно відновлюватись. Я розумів її розрахунок - чим далі йдуть бої, тим сильніші суперники лишаються. Але й битись виснаженою, якою б сильною ти не була, то є безглуздя. Та все ж вона виграла. Я намагався крикнути, щоб вона здалася у наступному бою до початку, але було занадто шумно навкруги і її арена була занадто далеко від моєї. Девʼятий бій. На арену Суі піднялася дівчина Бойовий Майстер першої ступені. Чорт забирай, Суі, саме час здатися. Але за якусь мить барʼєр було піднято. 
Це був не бій. Я не очікував такого звірства від дівчини Майстра. Вона билася двома шамшеларами і досить майстерно. Сил Суі не вистачало, щоб втримати суперницю щитами, а метелики з великим трудом пробивалися крізь ауру суперника лиш дряпаючи їй шкіру та одяг. При цьому сама Суі отримувала важкі удари, я бачив як розлітаються пилом її прекрасні чорні крила, як зʼявляються темні пʼятна крові на її блакитній сукні… Несподівано наконечник шамшелара пробив шию Суі, вона впала на землю, піднімаючи руку до гори, про те, що здається, адже говорити вона не могла, проте удари по ній лише посилились! Суддя!? Суддя ж просто спостерігав. Я стис в безсиллі кулаки. Я вбʼю її. Я вбʼю цю потвору! Срана сука, не в цьому раунді, так в наступному, ти точно здохнеш! Я ледь не кричав, спостерігаючи, як Суі намагається відповзти від тої скаженої суки захлинаючись кровʼю. Суддя зупинив бій лише після того, як тіло Суі перестало рухатись. Я опинився біля неї, варто було барʼєру впасти, але лікарі відтіснили мене, швидко її забравши. 
    ⁃    У поєдинку перемогла Міра! Це її девʼята перемога, і маючи одну поразку, вона проходить у наступний тур! 
Добре, тварино, ти поживеш ще один день! Зовні я намагався ніяк себе не видати, але зсередини я просто палав гнівом. 
Я піднявся на сусідню арену. Зараз у мене була одна перемога і одна поразка, адже я покинув свою арену без бою. 
    ⁃    Я здаюсь! - моментально сказав той
Я стояв один, як і ще шістнадцять Бойових Майстрів на інших аренах. Ми мовчки чекали, доки воїни завершать свої бої на інших тринадцяти. За кілька годин все було скінчено і в небо знову злетів камергер королівського двору. 
    ⁃    Вітаю сотню переможців відбіркового туру! Усім Бойовим майстрам, що лишаються на аренах, але не мають десять боїв, будуть автоматично донараховані перемоги до необхідної кількості!  Свої результати та рейтинги можете подивитись на таблицях що встановлені навкруги стадіону! Дякую усім учасникам! Народ! - звернувся він до натовпу глядачів на трибунах, - Висловіть свої емоції та привітайте переможців гучніше! 
Після його слів трибуни зревіли, а з даху стадіону в небо знов злетіли салюти. Я спустився з арени і пішов у кут, де стояли лікарі, та Суі там вже не було, її віднесли додому. Не гаючи часу я пробився крізь натовп до виходу і підійшов до таблиці. Імені Тота там не було, скоріш за все він покинув стадіон разом з Суі, яка навпаки, знаходилась на двадцять шостій позиції і мала дві поразки та вісім перемог у заліку. Сука Міра була на сімнадцятій сходинці, я на вісімнадцятій. Сподіваюсь, що завтра вона не відмовиться взяти участь у боях за топ десять, де я обов’язково її вбʼю! З цим я швидко побіг до садиби Тота. 
В садибі мене зустрів Тот і сказав, що з сестрою усе у порядку, але їй потрібно кілька днів для повного відновлення. Я повідомив його про рейтинг Суі і пішов додому. 
Зайшовши, мовчки сів на ґанку поруч з кріслом з пʼючим Круком. 
    ⁃    І що? - запитав він. 
    ⁃    Вісімнадцятій. 
    ⁃    Невже тобі надерли дупу?
    ⁃    Ні, я сам зійшов з арени, бо треба було. 
Ми знов замовкли. 
    ⁃    Вчителю, - запитав я за кілька хвилин, - а чи є законний спосіб вбити суперника на змаганнях? 
    ⁃    Дуже треба?
    ⁃    Ага. 
    ⁃    Є один. Ти повинен зробити це одним ударом. Тоді ти зможеш апелювати до слабкості суперника, і що ти аж ніяк і подумати не міг, що він з такою то силою приймав участь у змаганнях. Тоді, скоріш за все, тебе ніяк не покарають, лише дискваліфікують. 
    ⁃    Дякую. 
    ⁃    Але попереджаю, не використовуй техніку удару аурою, що я тебе навчив, на очах у людей, бо це призведе до наслідків. 
    ⁃    Це не знадобиться, сили лише моїх рук буде достатньо. 
Я побажав йому доброї ночі і пішов до свого будинку, де зайнявся плетінням кольчуги на правій руці. 
Ранком по мене зайшов Тот. 
    ⁃    Ти не лишишся з сестрою?
    ⁃    Це вона сказала мені йти, щоб потім усе їй розповісти. 
    ⁃    Добре. 
Раптом поруч з нами зʼявився вчитель. 
    ⁃    Чого стали у воротах? Ходімо вже, йолопи!
    ⁃    Вчителю, ви що, з нами? 
    ⁃    А що, старому вже й подивитись не можна? 
Вчитель натяг старого соломʼяного бриля аж на очі і рушив уперед сам. Ми з Тотом перезирнулись і мовчки пішли за ним. 
Здавалось, що сьогодні народу на стадіоні було ще більше, аніж учора. Вчитель з Тотом пішли одразу на трибуни, а я рушив до арен. 
    ⁃    Вітаю вас, пані та панове! - Вілліс знову стояв у небі над стадіоном - І в мене є одне питання до воїнів, що увійшли до сотні найкращих. Чи є у когось з вас бажання поборотися за місце у топ десять? Немає? Що ж, тоді ваш рейтинг залишиться тим же що й був. А тепер питання до Бойових Майстрів. Чи є з вас хтось, хто не хоче поборотися за перше місце? Відмінно! У нас є вісімнадцять Бойових Майстрів, кожен з них проведе сімнадцять боїв, щоб точно і беззаперечно зайняти своє місце у рейтингу! Будь ласка, підготуйте девʼять арен! А тепер, усі непарні номери займіть свої місця на аренах! Їхніми суперниками будуть парні номери, що на один номер нижче у рейтингу, починаймо!
Прекрасно! Я бʼюся з тою скаженою сукою вже у першому раунді! 
Я підійшов до дев’ятої арени і натиснув червону кнопку, після чого не вагаючись піднявся. 
    ⁃    Обидва суперники готові до бою? - суддя підняв руку - Починайте! 
Він опустив руку і барʼєр зачинив нас. 
    ⁃    А, ти ж той сопливий йолоп, що за метеликом учора сльозки пускав? - Міра розреготалася витягуючи шамшелари - Це ж точно ти, я тебе впізнала! 
    ⁃    Ага. Перший послідовний крок!
Я моментально опинився біля неї. Лівою рукою я схопив її за обличчя, за нижню щелепу та горлянку, а правою рукою наніс удар у груди, розбиваючи її нутрощі та пробиваючи наскрізь. Від такого удару її обличчя, затиснуте у моїй лівій руці, порвалось, лишивши у моїх пальцях  нижню щелепу, довгий язик та трахею. В останню мить вона зрозуміла, що вже здохла, її очі розширилися від жаху, та все, що вона могла - то сіпнутись разів зо два, будучи проштрикнутою наскрізь і висячи лантухом на моїй правій руці. 
    ⁃    Яке лайно! - я махнув рукою, зтряхуючи з неї тіло Міри - І як таке взагалі до змагань допускають? 
    ⁃    Ти вбив суперника! - заволав суддя. 
Барʼєр почав опускатися. 
    ⁃    Ага, - підтвердив я. - не витримала і одного удару. Хто ж винен, що вона з такими нікчемними здібностями вирішила змагатися за перше місце? 
Кілька лікарів забігли на арену і підійшли до тіла. 
    ⁃    Нажаль, вона мертва, - сказав один з них до судді - ми тут безсилі. 
    ⁃    Ти зробив це навмисно! - суддя ніяк не хотів заспокоїтися. 
    ⁃    Пане суддя, я навіть зброю не витягнув, на відміну від неї, то як ви можете сипати такими звинуваченнями? Може, то організатори навмисно допускають таких нікчем до змагань, щоб звинувачувати сильних учасників і таким чином підлаштовують перемогу під вигідних їм людей? Ці змагання і правда чесні, чи тут усе куплене? - я навмисно казав це дуже гучно, щоб було чутно на трибунах. 
    ⁃    Чекай тут! 
Крикнувши це суддя побіг до Вілліса радитись. Я стояв на арені і дивився як забирають тіло тої  дохлої суки та прибирають її кров з підлоги. Я був задоволений собою. Я зробив правильний вчинок, як того і хотів. Кров Міри на моїх руках почала застигати, зліплюючи мої пальці. 
    ⁃    Ти! Ти лишаєшся на цій арені і будеш далі змагатися під моїм пильним наглядом!
    ⁃    Дякую пане суддя за справедливе рішення! 
Я над ним майже відверто знущався. Хоча і здогадувався, що все це не просто так і ще нічого не минулося. Далі почалися відверто нудні бої, де я легко ламав суперникам зброю, а іноді і кістки. Більшість з них бачили, як я розправився з Мірою, то хоч і не були налякані, але віддавали перевагу більше захисту, а не гарному бою. Я як стріла підіймався у рейтингу аж до фіналу, де вирішувалася доля першого та другого місця турніру. 
На арену піднявся Бойовий Майстер вищого ступеня і суддя нічого не сказавши підійняв барʼєр. 
    ⁃    О, так ось ви що вирішили! - я злісно ошкірився. 
    ⁃    Ти, падло, вбив мою сестру! - завопів мій суперник, витягаючи два чорні кинджали. 
    ⁃    Обережно! - я почув голос вчителя у своїх вухах - у нього зброя сьомого рангу з атрибутом отрути, це заборонено правилами змагання! Вбий його зараз же, навіть якщо доведеться використовувати мою техніку, або помреш! 
Що це? Техніка передачі звуку? Не турбуйтеся, вчителю, я впораюсь і без вашої техніки. Кожен, хто нападе на мене, здохне в корчах!
    ⁃    Ну вбив, і що? - сказав я, дістаючи списа подарованого вчителем і готуючи кинджал оброблений ядром монстра четвертого класу. - Та пришелепкувата все одно б здохла рано чи пізно, чому ти так сказився? 
    ⁃    Ти зараз здохнеш! - він кинувся на мене, цілячи одночасно мені у очі та правий бік. 
А досить швидкий хлоп! Та у порівнянні з вчителем він ніщо. Я перестрибнув через нього, бʼючи втиком списа у його спину. Добре влучив, аж захрустіло, 
    ⁃    Та ти такий же нікчемний, як і твоя здохла сука сестра! - продовжував я його бісити. 
    ⁃    Ти сам мене змусив! 
Раптом з рукоятей його кинджалів вирвався густий чорний дим, що охопив усю арену. Я миттєво втратив зір. Ні, із зором усе добре, просто через цей дим я нічого не бачу. Який дешевий трюк, але так навіть краще для мого плану. Я напружив відчуття і ясно відчув ауру судді та суперника, що заходив мені у бік. Я узяв спис у праву руку, лівою ж витягнув кинджал зі сховища. Я навмисно робив вигляд, що нічого не бачу, водячи вістрям списа зі сторони у сторону, чекаючи, коли ж той бовдур сам потрапить у свою пастку. 
Мій противник все ще був обережним, мабуть, удар що прилетів йому у спину показав, що не треба бути легковажним. Та нарешті, не здаючи жодного звуку, він зі спини стрибнув на мене підійнявши обидві руки над головою. Ну я ж казав, що він такий же йовбак, як і його сестра. Я підставив правою рукою ратище списа під його кисті, зупинивши атаку, і не даючи часу оговтатись встромив кинджал йому під дих та зламав руківʼя, після чого створив магічні кола з рунами. Хлоп страшно закричав та впустив кинджали додолу. Він впав на землю, скорчившись, і намагався руками розірвати собі живота, щоб витягнути лезо кинджала. Я навпаки, притискав його до землі, не даючи йому того зробити. Суддя ходив колами, він теж нічого не бачив, але був впевнений, що то волаю отруєний я. То буде йому, наволочі, гарний подарунок скоро. Я як міг вбирав у себе залишки мани монстра, що виривалася кривавими гейзерами з тіла мого противника. Так продовжувалося кілька хвилин, після чого його тіло почало битися у смертних корчах а крики стихли. Я витягнув з нього останні краплі мани і відійшов убік, ховаючи спалене лезо кинджала та його руківʼя до сховища. Коли усе остаточно стихло, задоволений суддя зняв барʼєр, і дим почав розсіюватися ареною. На обличчі судді все ще була посмішка, коли він побачив неушкодженого мене. Я теж вишкірився йому в лице. 
    ⁃    Як… Ти…
    ⁃    Ага, - кажу - я переміг. Можете робити обʼяву, пане суддя. 
    ⁃    Ти вбив моїх учнів! - рознісся стадіоном гучний голос. 
Твою ж! Це точно аура Бойового Предка. Сіра тінь кинулася до мене, цілячись у горлянку. Я почав рухатись убік, але не встигав вийти з під удару, критично не встигав. Ще одна сіра тінь у соломʼяному брилі зʼявилась перед мною і вхопила руку Бойового Предка, що атакував мене. У ту ж мить той сам відрубав собі руку, за яку його вхопив вчитель. 
    ⁃    Вииии… - очі Бойового Предка виказували неповторний жах. 
    ⁃    Намагався вбити мого учня? - байдуже сказав мій вчитель - Здохни! 
Він лиш повів рукою, і голова Бойового Предка зірвалася з шиї у повітря, та зробивши кілька обертів впала на землю. 
    ⁃    Кожне діло потрібно довести до завершення!
Вчитель поворухнув пальцем згори вниз і голова на землі луснула, розбризкуючи мізки на кілька метрів навкруги. 
    ⁃    Суддя, якщо мої старі очі мене не підводять, то мого учня намагалися вбити на ваших очах кинджалами сьомого рангу, але ж максимально дозволений ранг на змаганнях - четвертий. Ви маєте щось сказати? 
Здавалось, що Крук дає можливість судді виправдати себе, та варто було тому лише роззявити рота, як його голова теж вибухнула. 
Вчитель звів очі вгору, де мовчки стояв Вілліс. 
    ⁃    Камергер, ти знаєш хто я? - запитав він його. 
    ⁃     Так, ваша світлість, ви Бог Війни Крук, ваша світлість!
    ⁃    Це добре, що мене ще памʼятають. Скажи мені, камергер, чи є у тебе якісь докази непричетності королівського двору до замаху на вбивство мого учня? 
    ⁃    Ваша світлість! - голос Вілліса тремтів від страху - Але ж пактом вам заборонено брати учнів…
    ⁃    Камергер, мені заборонено вчити лише моїм технікам, цього хлопчика я вчу алхімії. Чи хтось хоче сказати, що бачив, як мій учень у бою користується моєю технікою? Чи цього блазня, - вчитель ткнув пальцем в мого противника - було вбито моєю технікою?! Камергер, що саме мені завадить зараз знищити королівський двір? 
    ⁃    Ваша світлість! Я не думаю, що такі дії сподобаються церкві Білих Близнюків, та й інші Боги Війни теж не будуть задоволені. До того ж, ваші сили запечатано, тож прошу, подумайте ще раз, ваша світлість! 
    ⁃    Ха-ха-ха-ха! Вірно, тим вилупкам це не сподобається. Також вірно, що мої сили запечатано. Але ти і справді сподіваєшся, що святоші чи інші Боги Війни встигнуть вас врятувати? Думаєш, два десятки ваших нікчемних Бойових Предків зможуть мене зупинити, чи хочаб надовго затримати?! 
    ⁃    Ні, ваша світлість! Прошу, пробачте мене за мою неповагу! 
Крук почухав свою сиву бороду.  
    ⁃    Хех, добре, у мене сьогодні гарний настрій, бо мій учень виграв турнір. Вірно я говорю, камергер? 
    ⁃    Так, ваша світлість, ваш учень дійсно виявився найсильнішим цього року. Про це зараз же буде повідомлено! 
    ⁃    Тихо, не швиди, не треба про це кричати навкруги. Я гадаю, що мій учень може забрати ці кинджали сьомого рівня, якими його намагалися вбити, як приз за перше місце та як компенсацію за замах на нього, вірно? 
    ⁃    Так ваша світлість, не маю нічого проти, цього навіть замало, дозвольте…
    ⁃    Досить, камергер, нам вже час йти. Офіційно переможцем виберіть когось з тих нездар і нагородіть його своїм непотрібом. 
Я сховав кинджали і Крук, схопивши мене, стрибнув у небо.