Євгеній Шульженко - Гра почалась 1. Племʼя, Євгеній Шульженко

Через деякий час Мілану почала наповнювати злість. Що ж це за вчені такі, що не можуть ліки зробити? Це ж лише хвороба! Майже всі хвороби можна лікувати. Або контролювати їх. Та тільки не цей вірус. Дівчина згадала вираз на одному з паперів «Вірус дорівнює імунітет», та перелік рослин, які теж були пов’язані з цим імунітетом.

Вже стільки рослин спробували, та результатів ніяких. Взагалі ніяких! Навіть знайшли цю кляту пасифлору, та вона знищує вірус лише у тих, хто не спить. Чому так? Чому вона не допомагає сплячій людині? Якщо спить людина, то спить і вірус? Але чому тоді при смертельних умовах, дитина засинає? Вірус прокинувся собі, зробив справу та далі спати ліг? Якийсь лежебока цей вірус.

Мілана знову витерла сльози, що з’явились на очах та важко зітхнула. Мама спала далі. Нічого знову не вийшло. Але може треба почекати довше? Пасифлора діє миттєво, тому ці ліки теж мають так діяти. Не подіяли. Скільки ще лишилось? Кропива? Що там ще? Мілана була так засмучена, що не могла нічого згадати.

Вона лише згадала, що записала все на папері, взяла з собою. Вона принесла рюкзак, сіла на підлозі біля ліжка. Розкрила його та почала шукати листочок. Перше, що кинулось в очі – був пакетик з ютан-квітками. Вона ж хотіла подарувати їх мамі! Мілана обережно дістала пакетик та розкрила. В кімнату зразу зайшов приємний та яскравий аромат цих квітів. Ватажок сумно всміхнулась та дістала квіточки. Обережно вирівняла, відклала одну зламану.

Піднявшись, Мілана поклала квіточки біля маминого обличчя. Вона заклала волосся мами за вухо, погладила по щоці. «Спи, моя люба» - про себе сказала дівчина. Ватажок випрямилась та поправила покривало. «Мамо, тато, я обов’язково врятую вас, навіть якщо мені це буде коштувати всього життя! – подумала Мілана та глибоко вдихнула, закривши очі. Кулаки міцно стиснула. «І тебе, Степан, я обов’язково врятую» - додала дівчина, не розкриваючи очей.

Мілана відкрила очі та побачила, що мама й тато здивовано та сонно дивляться на доньку, що вмить заплакала від щастя та кинулась в обійми своїх батьків.