Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Я більш ніж упевнена, моя люба, їм вдалося втекти з палаючого замку. Цілими й неушкодженими.

Едріан зустрів Пі–Джея біля виходу з аудиторії.

–Ну, що, друже? – обійняв його Пі–Джей. –Ти запросив ту дівчину куди–небудь?

–Її звуть Еванжеліста.– йдучи з другом коридором, відповів він.– І вона класна. Сходимо в кіно в суботу?

–Так, чому б і ні.– знизав плечима Пі–Джей.

–А ти ходив із Майєю на концерт? – глянувши на друга, запитав Едріан.

–Так... –він почухав потилицю. –Але ми вирішили дружити... – запевнив його Пі–Джей.

–Ну, не дружити у вас уже й не вийде.– розреготався Едріан.

–Теж вірно. Ми ж зграя.

Вони розреготалися, стукнувшись кулаками.

–Чому саме зграя? – замислився Пі–Джей. – Чому не рій або прайд? Це якось дивно. А зграях є ієрархія і кожен захищає і допомагає іншому, але хіба такі стосунки тільки в зграях вовків?

–Не знаю. Мені взагалі іноді здається, що ці назви придумують від балди.

–Цілком можливо. Чув, що Кес і Анабелль остаточно розлучилися?

–Серйозно? Дуже шкода, вони гарна пара.– підібгав губи Едріан.

У школі були канікули. Друзі не бачилися близько двох місяців. Чули, що Анабелль поїхала в інше місто, але чутки тут часте явище. У будь–якому разі, Едріан відправив листа в руки Анабелль, а значить він знайде її де б та не була. Грала Dead Letter гурту Wintersleep. Пі–Джей і Майя розпечатали конверти й узялися за руки, Еванджеліста обійняла Едріана, вони зустрічалися вже цілий місяць і два тижні, це було їхнім маленьким святом.

Анабелль саме забирала пошту. Кілька конвертів було в її руці, вона взяла перший і, усміхаючись, розкрила його. Кес пив каву на кухні, на його столі, немов прилетів, опинився конверт, роздрукувавши його, він глянув на Анабелль. Вона була в його футболці та широких шортах, сівши навпроти, дівчина простягнула до нього руку. Кес погладив її, глянувши на свою дівчину, повними любові очима. Вони обидва глянули в конверт і підлога під їхніми ногами зникла. На її місці опинилася густа зелена трава у відкритій печері, а по інший бік тієї самої печери відкривався приголомшливий краєвид на підземне озеро, в оточенні переливчастих мінералів і зелені папоротей. Вдалині був пришвартований човник, на якому друзі зможуть подорожувати далі.

–Тож, Едріане, де ми сьогодні?  – запитав Кес, обіймаючи Анабелль.

Він широко посміхнувся, гладячи руку Еванджелісти.

–Ще не знаю, але може прогуляємось?