Іван Карпенко-Карий - Драматичні твори

Ми підемо на пораду до діда старого»

(Історичні пісні, с. 483—484).

6 ...і учився, кажуть, в Києві у б р а т ст в і.—Київська братська школа була організована в 1615 р. В 1632 р. її об’єднано з Лаврською школою і названо Києво-Могилянською колёгіею. У 1701 р. вона одержала титул і права академії і стала називатися Київською академією. За традицією її називали братською. Сава Чалий міг учитися тільки в академії.

7 Й о г о й на Січі п о в а ж а ю т ь...— Йдеться про Запорізьку Січ — суспільно-політичну та військово-адміністративну організацію українського козацтва, що склалася в першій половині XVI ст. за Дніпровими порогами і проіснувала до 1775 р. Ліквідована згідно з указом Катерини II.

8 В и г о д у в а в Чалий сина Саву козакам на славу — рядок з історичної пісні про Саву Чалого (Історичні пісні, с. 467 — 468).

9 ...п анські козак и...— Йдеться про утримувані польською шляхтою козацькі формування, які виконували обов’язки надвірної міліції.

10 ...л ист пішов д о а н е в а...— У Каневі мав резиденцію місцевий староста Микола Потоцький (1712—1782), небіж коронного гетьмана Ю. Потоцького, кат українського селянства, відомий у фольклорі як «гіаи Каньовський».

11 ...сам Потоцький наскочить на село з волохами своїми...— Канівський староста Микола Потоцький утримував загін надвірної міліції, до якого входили вихідці з Молдавії (Волощини), іменовані на Україні волохами.

12 Нас заманили всіх на слободи...— В ЗО—80-х роках XVIII ст. на півдні Російської держави, Лівобережній і Слобідській Україні, на Правобережжі було створено сотні, слобід, населення яких тимчасово звільнялося від податків і повинностей.

13 Лебедин — село, тепер — Шполянського району Черкаської області.

14 Немирів — місто, тепер — райцентр Вінницької області.

15 Чорний ліс — лісовий масив між річками Інгулом та Інгульцем у Кіровоградській області. У XVIII ст. входив до складу володінь Запорізької Січі. Поряд з Холодним Яром, Нерубайківським лісом та іншими лісовими урочищами Чорний ліс був одним з центрів формування гайдамацьких загонів. Тепер — державний заказник.

16 Великий Луг—назва у XVI—XVIII ст. дніпровських плавнів нижче від порогів у пониззі Дніпра, де перебувала до 1709 р. Стара (Чортом-лицька) Січ, відновлена в 1734—1775 рр. під назвою Нова Січ.

17 ...щ о зараз робиться в двор і...— Розповідь Микити про розправу над селянами у панському дворі збігається з викладом в історичному документі: «Приговор Люблинського трибунала, присуждающий Николая Потоцкого, старосту Каневского, к уплате значительного штрафа в пользу князя Любомирского за то, что он, остановившись проездом в селе Любомир-ского — Карапышах, дозволил жолнерам своей надворной хоругви истязать до смерти и грабить крестьян и насиловать крестьянок. 174-1. Октября 21» (Архиз Юго-Западной России, т. 3, ч. 3, с. 326 — 329). Драматург тільки змістив подію в часі, відніс її до середини 30-х років XVIII ст.

18 Такий самий Сава, я чув, сидить в тюрмі у Білій Церкві...— Йдеться про арешт Сави Чалого восени 1734 р. в м. Шар-городі на Поділлі, після чого він був ув’язнений в Білій Церкві, звідки у грудні 1734 р. втік (Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст. К., 1970, с. 72—73).

19 Морщ тин Збігнев (бл. 1628—1689) польський поет, пропагував аріанську ідею єдності всіх людей, боровся проти визискування селян панами. З 1663 р. жив у своєму маєтку Рудівцях.

20 Річ Посполита — польський переклад латинського терміна «республіка» — офіційна назва об’єднаної двоєдиної Польсько-Литовської держави з часу Люблінської унії 1569 р. до 1795 р., тобто до останнього розділу Польщі.

21 Очерети е.— Назва цього села вживається автором у прижиттєвій публікації непослідовно: Очеретне і Очеретна. Тут уніфіковано за більшою кількістю вживання: Очеретне. Села з такими назвами є на Україні в кількох областях, зокрема Очеретня,— в Погребищенському районі Вінницької області, Очеретне — в Кагарлицькому районі Київської області.

22 ...українська партія в Лисянці...— тобто українська частина польського війська в селі Лисянці (тепер — райцентр Лисянського району Черкаської області).

23 Це той Потоцький, що розум в нього жіноцький — пара^г)раз із української народної пісні «Гей ти, пане Потоцький» (Історичні пісні, с. 235).

24 Карапиші — село, тепер — у Миронівському районі Київської області.

25 Тульчин — містечко на Брацлавщині, тепер — райцентр Вінницької області.

26 Лисянка — містечко, тепер — райцентр Черкаської області.

27 Брацлавщина—історична область на Україні (територія теперішньої Вінницької і частини Хмельницької областей) у другій половині XVI—XVIII ст. Назва походила від м. Брацлав (тепер — райцентр Вінницької області) — адміністративно-територіального центру Брацлавського воєводства (1569—1648 та 1712—1793) в складі Речі Посполитої, Брацлавського полку (1648—1712) після визволення Брацлавщини від польсько-шляхетських загарбників і Брацлавського намісництва (1793—1796) в складі Росії. У 1796 р. територія Брацлавщини відійшла в основному до Подільської і частково Київської губерній.

28 Подол — Поділля, історико-географічна область, що займала басейн Південного Бугу і лівобережний басейн Дністра (до середини XIV ст.— Пониззя) і збігалася з адміністративно-територіальною одиницею Литовського князівства в 60-х роках XIV ст.— 1430 р., Подільського воєводства в складі Польського королівства в середині XV ст.— 1569 р., Речі Посполитої в 1569 — 1672 рр. та 1699—1793 рр., Подільського намісництва в 1793— 1797 рр., Подільської губернії в 1797—1925 рр., до якої ввійшли також частини поселень Брацлавського і Возиесенського намісництв.

20 В о л и н ь — історико-географічна область в басейні південних приток Прип’яті і верхів’ях Західного Бугу. Становила основну складову частину Володимиро-Волинського князівства в період Київської Русі і Галицько-Волинського князівства, з другої половини XIV ст. підпала під владу феодальної Польщі. За Речі Посполитої в 1569—1793 рр. цю територію охоплювало Волинське воєводство, в складі Російської держави у 1793— 1796 рр.— Волинське намісництво, в 1797—1921 рр.— Волинська губернія, що за Ризьким мирним договором 1921 р. була розділена на дві