Іван Лисяк-Рудницький - Iсторичнi есе. Том 2

з особливою силою виражена у “Маніфесті українського руху за права людини 1977” (The Human Rights Movement in Ukraine. - P. 117-136), що його від імені Української Гельсінської групи написав Олесь Бердник.

409

Plyushch L. History’s Carnival: A Dissident’s Autobiography. - New York - London, 1977 (див. особливо c. 377); Ю. Бадзьо. Відкритий лист до Президії Верховної Ради УРСР та Центрального Комітету КПРС. - Нью-Йорк, 1980.

410

Chernenko A. The Birth of a New Spiritual Awareness // Canadian Slavonic Papers. - 1974. - Vol. 16. - N 1. - P. 73-88.

411

Руденко M. Прозріння. - Торонто - Балтимор, 1978. Див. статтю-рецензію О. Черненко в журн.: Canadian Slavonic Papers. - 1980. - Vol. 22. - N 2. - P. 309-311.

412

Бадзьо Ю. Відкритий лист... - С. 24-25.

413

Decolonization of the USSR // Documents of the Ukrainian Patriotic Movement. - P. 6.

414

Інтелектуальні хиби українських дисидентів розглянув І.-П. Химка у статті: Leonid Plyushch: The Ukrainian Marxist Resurgent // Journal of Ukrainian Studies. - 1980. - N 2. - P. 61-79.

415

Руденко M. Економічні монологи. - Нью-Йорк і Мюнхен, 1978.

416

Krawchenko В. Social Mobilization and National Consciousness in Twentieth-Century Ukraine (неопублікований рукопис).

417

Біографічні дані про всіх членів Української Гельсінської групи можна знайти в кн.: The Human Rights Movement in Ukraine. - P. 261-265.

418

Workers Against the Gulag: The New Opposition in the Soviet Union / Eld. by V. Haynes and O. Semyonova. - London, 1979.

419

Лист Погиби був передрукований у жури: Український робітник (Нью-Йорк, Мюнхен), - 1981. - N 1. Він також з’явився у декількох українських газетах на Заході та англійською мовою в: The Ukrainian Weekly (Jersey City). - 1981. - 7 June.

Коментарі

1

Опубліковано в кн.: The Ukraine, 1917-1921: A Study in Revolution / Ed. by Taras Hunczak. Distributed by Harvard University Press for the Harvard Ukrainian Research Institute. - Cambridge, Mass., 1977. - P. 186-219 (Chapter Eight).

Первісний варіант цієї статті під заголовком “Четвертий Універсал на тлі української політичної думки” був виголошений як доповідь 28 січня 1968 р. у Вашінгтоні на святі державності. Поширену версію цієї доповіді Іван Лисяк-Рудницький прочитав 2 травня 1968 р. на історичній конференції Української Вільної Академії наук у США, присвяченій 50-літтю української революції. Цей текст був надрукований у жура: Український самостійник (Мюнхен). - 1968. - Ч. 6. - Червень. - С. 2-9; Ч. 7-8. - Липень-Серпень. - С. 7-15, а згодом передрукований у кн.: Між історією й політикою... - С. 180-205.

Готуючи статтю до друку в книзі “The Ukraine, 1917-1921: А Study in Revolution”, Іван Лисяк-Рудницький грунтовно переробив і доповнив її.

Подається в обсязі найповнішої, англійської, версії з максимально можливим збереженням первісного тексту українською мовою.

Переклад й упорядкування тексту Ярослава Грицака, мовна редакція Володимира Кулика.

2

“Блискучий аналіз цього питання можна знайти в статті Є. Маланюка “Малоросійство” - див. передрук: Літературна Україна. - 1990. - 13 вересня.

3

“Валлійська мова [...] внести у вироблення загальнолюдських цінностей” - див: Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? // Вітчизна. - 1990. - N 8. - С. 95.

4

“недавній розгляд цієї проблеми” - див. коментар до статті “Український національний рух напередодні першої світової війни” у першому томі цього видання.

5

“Наприклад, полтавський губернатор Багговут...” - в оригіналі помилково: Баггамут.

6

“закон про національно-персональну автономію від 22 січня 1918 р” - як і Четвертий Універсал, закон про національно-персональну автономію прийнято на засіданні Центральної Ради 24 січня (9 січня за старим стилем) 1918 р. Див.: Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр.: У 2 т. - Ужгород, 1932. - Т. 1: Доба Центральної Ради. - С. 274-276; Abramson Н. Jewish Representation in the Independent Ukrainian Governments of 1917-1920 // Slavic Review. - Vol. 50. - N 3. - Fall 1991. - P. 544.

7

Публікація складається з двох частин, написаних у різний час у 1950-х рр. Обговорення теми зіставлення двох революцій почалося під час роботи Івана Лисяка-Рудницького над книгою Івана Майстренка про боротьбизм (Borot’bism. A Chapter in the History of Ukrainian Communism by Ivan Majstrenko / Transl. by George S. N. Luckyj with the assistance of Ivan L. Rudnytsky. Ed. by Peter Doonan. Foreword by George S. N. Luckyj. - New York, 1954). Перша частина публікації становить доопрацьований і розширений текст листа-відповіді Івана Лисяка-Рудницького Іванові Майстренку. Два варіанти цієї відповіді зберігаються в архіві Івана Лисяка-Рудницького (box 25, file 522). У дану публікацію включено лише перший розділ листа під заголовком “Якобінці і лібералізм 19 ст.”. Його другий розділ (“Про стабільність соціальних здобутків більшовицької революції”) в основному відтворює зміст рецензії на книгу Крейна Брінтона “Анатомія революції”. Ця рецензія спершу була виголошена як доповідь на засіданні Комісії для дослідів над пореволюційною Україною та Совєтським Союзом Української Вільної Академії наук у США (31 жовтня 1959 р.), а згодом надрукована в журналі “Листи до приятелів” (Французька і совєтська революції (Порівняння) // Листи до приятелів. - 1960. - Ч. 2 (84). - Лютий. - С. 7-10). Згадана доповідь становить другу частину даної публікації.

Іван Лисяк-Рудницький надавав цій статті великого значення, як такій, у якій відображені його теоретичні погляди на історичний процес. Він мав намір видати її окремою книжкою разом з іншою статтею, присвяченою критичному розглядові “циклічних теорій” Шпенглера - Тойнбі. У листі до Миколи Шлемкевича, редактора журналу “Листи до приятелів”, від 10 грудня 1958 р. (Філадельфія) він писав: “Недавно тому доводилося мені на одному американському форумі виголосити доповідь п. з. “Порівняння французької та російської революцій”. Із відгуку, що його я зустрів у слухачів, думаю, що доповідь вдалася мені