Ксенія Демиденко - Практична педагогіка, Ксенія Демиденко

Дуже вразила мене історія мого розумного та розважливого Ковальчука Артура. Ну чому відмінникам так нещастить у житті? Що за доля? Навчався хлопець в  інституті іноземних мов, але кинув навчання на третьому курсі, бо спіткало шалене кохання. Лавсторі закінчилася хворобливим розривом та незакінченою освітою.

— Ти хоча б спробуй відновитись, - радила я, прослухавши історію зоряного у школі хлопчика.

— Навіщо? Щоб над перекладами  зранку до ночі корпіти? Я працюю на СТО. Заробляю добре. Машини ламаються і ламатимуться. Тому робота забезпечена, - чути це від Артура було сумно, але це було його життя. Тільки ось в очах якась незадоволеність. Розуміла, що це він переді мною малюється, а насправді шкодує, що покинув інститут. Ну чому успішні у школі діти в житті рідко так само успішні? Якийсь незрозумілий закон підлості.

А ось Вігура Сашка з маленького худорлявого та крутючого трієчника-клоуна у школі витягнувся до успішного підприємця.

— Чим займаєшся, Сашко? - запитала я свого колишнього учня, вловивши хвилинку між його телефонними дзвінками по мобільному.

– Три точки на Дарницькому ринку, куртки та спортивне взуття, – чітко, точно і з усмішкою відповів Сашко. Гордий за себе та свою справу. Далі порився в барсетці, знайшов візитку й пообіцяв знижку 50% на покупки в його кіосках.

— Знижки реальні, а не ті, що у нас на табличках пишуть, - підморгнув, енергія через край. Яким був, таким живчиком і лишився.

По зовнішньому вигляду Скворцова Діми я здогадалася, що п'є і дуже сильно. Темні кола навколо очей не прикрашали колишнього симпатягу – хлопця. Лєна Новікова розповіла, що у Діми виявили виразку шлунка, а він ще й додає проблем своїми щоденними пиятиками з друзями. Чим займається, так і не сказав, але грошей не потребує – це було видно, і  Лєна підтвердила.

— Я думаю, що щось нечисте, - тихо прошепотіла мені  Лєна й відразу перевела увагу на Вовку. - А Титаренко досі у вас закоханий по самі вуха. Так зиркає, що аж мороз по шкірі. Він класним мужиком став, правда?

— Правда, - погодилася я. Ще б пак, я працювала над його іміджем щодня.

— Ви не знаєте, у нього дівчина є? - запитала  Лєна, і я вкотре підтвердила свої побоювання: вона ніколи не переставала його любити. Мене ці недомовки починали пригнічувати. Чому Вовка не розповів усім, що ми одружені?  Навіть Лєні. І обручку зняв. Що це за гра?

— Є, - ховаючи очі від Олени, відповіла я. З роками мені довелося навчитися бути стриманою, тому моїх ревнощів перша красуня класу не помітила.

— Якась модель чи просто лялька? - допитувалася Лєна. Я вже збиралася розповісти їй про останні шість років свого щасливого шлюбу з Вовкою, як до зали увірвався Андрій Заєць з величезним оберемком білих троянд. Він трохи мене не задавив у міцних уже по-справжньому чоловічих обіймах.

— З днем народження, мамо Соня! - вигукнув і пішов вітати всіх однокласників, які  вже перебували трохи напідпитку. Потім він повернувся, і вже від нього дізналася, що Алентова Катя загинула рік тому в автомобільній катастрофі, коли вони з нареченим їхали на море відпочивати. У моїй пам'яті виплив світлий образ високої дівчини зі смарагдовими очима – такою я її збережу у своїй пам'яті.
Коли всі зібралися біля естради фотографуватися на згадку про цю неординарну подію, до зали вбіг Дімка Калашніков. Він став адвокатом після п'яти років успішного навчання у юридичному. Він радісно сказав, що приїхав Боксер. Всі кинулися надвір, і я за ними. Моє серце завмерло, коли побачила вражаюче блискучий BMW X5, з якого вийшов широкоплечий чоловік. Я ледве впізнала у цьому чоловікові Агєєва Дениса. "Таки став бандитом", - защеміло в серці. Інакше я не могла пояснити походження такої дорогої автівки. За Денисом двоє битих молодиків несли величезний кошик із червоними трояндами. Він діловито підійшов до мене, обійняв і видав:

— Мама Соня, ви – найкраща! Жодної краплі не змінилися. Хоча є мальок. Ви щаслива! Очі світяться. Куди так надовго зникли, га? Якби не Вовчик, я б вас не знайшов би.

— А ти дуже змінився. Морди б'єш? Хоч не вбиваєш? - вирішила відразу дізнатися правду.

— Б'ю морди. Регулярно. Майже щодня, - розтягнувся в посмішці Агєєв. – Але не вбиваю. Чисто спорт. Прикиньте, мені за це ще й гроші платять. Все офіційно! Ніякого криміналу, слово честі.

— Слава Богу! - вирвалося в мене, адже так хотілося, щоб у всіх моїх колишніх учнів все в житті склалося чудово.

Денис розповів, що Загорська Наташа народила п'ять місяців тому донечку та з чоловіком живуть у Харкові у його батьків, а Юра Гагарін після служби в армії так і залишився служити.

Як тільки все ж таки фотосесія відбулася, моїм вухам представилася історія Борисюка Діми. Він розповідав, як зайнявся фермерством у селі Нове під Києвом, вдало одружився й разом із батьками дружини тепер вирощують помідори, огірки та квіти у п'яти великих теплицях.

Нічого не змінилося у Ніколайчук Лариси. Дівчинка так і не змогла оговтатися від втрати дитини і свого першого кохання. На запитання однокласників «Чим займається?» відповіла сухо   й коротко: «На ринку. Торгую». Лара та Мала Дашка, як і в школі, трималися разом, весь час шепотіли та обговорювали, хто в чому прийшов. Особливо критикували жіночу половину класу. Новіковій дісталося більше за всіх зауважень. Кажись, і мою сукню трошки покритикували. Я не образилася, мені самій вона не дуже подобалася, але Вовка купував і дарував – свята річ!
Інформація про Стародубцеву Галю була дуже неоднозначною. Одні казали, що вийшла заміж за іноземця, інші – поїхала працювати до Туреччини та зникла. Треті бачили у місті. Нічого ніхто не знав і про Яковенко Машу з Берецькою Настею.

— Якщо хочете, я вам, Соня Костянтинівно, про них усю інфу нарию, - запропонував Рома. – Є один знайомий слідак.

— Буду дуже вдячна, - дійсно дуже хотілося знати не заради цікавості, як мої дівчатка живуть, а щоб переконатися, що допомога не потрібна.