astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

- Я чув про них, але ніколи не куштував, - промовив Курт.

- На смак – вони справді непогані, але їхній огидний запах мало-хто може витримати. Ваша Величність, тільки не говоріть, що змусите ще й чемпіона пригоститися цими тістечками…

- А чому ні? Він вирішив допомогти тобі завершити виконання умови парі.

- Курт, ти не мусиш це їсти, - звернулася білявка до чемпіона.

- Якщо ти їх з’їси, то тебе знову знудить. Тож, будемо вважати, що я вирішив спробувати щось нове у своєму екстремальному житті.

- Тоді тобі варто затулити носа і їсти ці трикляті тістечка дуже швидко, інакше тебе теж знудить.

- Не знудить, - промовив Курт і, міцно затиснувши ніздрі пальцями, почав їсти тістечко.

На смак воно справді було непоганим, але він не був гурманом, тому йому важко було оцінити смак такого десерту. Коли ж він з’їв друге тістечко, то королева Тамаріс запитала його:

- Ну, як Вам?

- Для того, щоб спробувати цей «витвір» кулінарного мистецтва лише раз у житті – годиться.

- Дурниці, - надула губи королева, будучи невдоволеною тим, що її улюблені тістечка не смакували тут нікому, окрім неї самої. – У них просто неймовірні смак та аромат. Однозначно, я попрошу рецепт їх приготування у Мамуни і замовлю плоди дуріану у одному з місцевих гідропонних фермерських господарств. Хочу, щоб мої кухарі приготували цю смакоту, коли я повернуся на Трімолайю.

- Як Вам буде завгодно, Ваша Величність. Сьогодні ж цей кулінарний рецепт буде у Вас. Сподіваюся, що Ви задоволені виконанням умов нашого парі, тому я змушена попрощатися з Вами на якийсь час, - промовила Пона і зітхнула з полегшенням.

- Розізлилася на мене? Тому тепер ввічливо женеш геть? – запитала королева і хитро посміхнулася.

- Ні, просто я маю приділити увагу панові Метьюзу. Здається, він прийшов сюди у справі.

- Знаю я, які у вас обох тут справи… - промовила королева Тамаріс, не припиняючи хитро посміхатися. – Гаразд, я піду і не буду вам заважати… Хотіла б я на прощання побажати удачі чемпіону у останній фінальній гонці, але не буду цього робити, оскільки вболіваю за своїх співвітчизників. Тож, будь добрий, чемпіоне, не ображайся.

- Ні в якому разі, Ваша Величність, - промовив Курт, ніяково почуваючись перед інопланетянкою, яка встала з стільця і дивилася тепер на нього згори-вниз. Вона була вища за нього більш ніж на три голови, а її шість міцних верхніх кінцівок виглядали якось загрозливо. Звісно, королева-інопланетянка не мала злих намірів щодо нього чи Пони, але, через брак спілкування з іншими гуманоїдами, йому так здалося. – Я радий, що з Вами усе гаразд і можу лише сказати, що у гонці переможе найсильніший, найшвидший та найвитриваліший. Такі вже правила у спорті… Але можна у Вас дещо запитати?

- Так, запитуй, - промовила королева і припинила посміхатись.

- А що означає назва команди – «ДЖУ-ДЖУ»? Хтось вважає це словосполучення незрозумілим, дивним, беззмістовним і навіть кумедним, але я чомусь впевнений, що воно таки має якесь значення…

- Звісно, - виразно кивнула королева Тамаріс і посміхнулась краєчком рота. – Джу-Джу – це один з демонів у нашій міфології. З-поміж інших він відрізнявся тим, що був занадто прудким і вмів швидко переміщатися у часі та просторі. Мабуть тому пілоти-гонщики з Трімолайї назвали свою команду на його честь. Сподіваюся, що я задовольнила Вашу цікавість?

- Так, - відповів Курт.

- Тоді я залишу вас. Маю іще деякі справи у місті. Тож, бувайте і бажаю вам гарного дня, - промовила королева Тамаріс і рушила до дверей.

- І Вам – також, Ваша Величність, - пробелькотіла Пона, проводжаючи поглядом свою поважну гостю.

Коли ж та нарешті покинула офісну споруду і її високий силует промайнув повз вікно, Курт зітхнув з полегшенням і промовив:

- Ніколи б не подумав, що коли-небудь зустрінуся з нею… Те, що хлопці з команди «ДЖУ-ДЖУ» - високі на зріст, мені не здалося дивним під час зустрічі з ними та коли я зустрівся з їхньою королевою, то зрозумів, що у порівнянні з ними вона просто велетенська. Ймовірно, ці хлопці мають найнижчий зріст серед представників своєї раси, тому і займаються гоночним спортом. Вони нижчі за свою королеву більш ніж на дві голови…

- Я теж була вражена, коли вперше побачила її, але поступово звикла до її незвичайної зовнішності. Якби я не повернула їй камінь, то зараз вона була б вже мертва.

- Я радий, що усе завершилося добре.

- Так, - промовила Пона і теж зітхнула з полегшенням. Потім вона підозріло глянула на Курта і запитала: - А ти чому тут?

- Щоб погодитися на твою пропозицію. Мені справді потрібен агент. Тож, якщо ти іще не передумала, то я хотів би співпрацювати з тобою.

«Нарешті…» - подумки промовила сама до себе білявка. Задоволено вишкірившись вона сказала уголос: - Тільки це коштуватиме грошей. Хоч вони зараз у мене є, але задарма працювати я не буду.

- Гаразд, яку суму ти хочеш отримувати у якості платні? – поцікавився Курт.

- Мене задовольнить певний відсоток з твого майбутнього доходу від тих контрактів, які я для тебе укладу.

- А ти таки знаєшся на бізнесі,- зауважив Курт, дивуючись спритності Пони.

- Звісно, - промовила вона, не припиняючи задоволено посміхатися. – А ти думав, що я лише вмію пиячити та шукати неприємності на свою голову?

- Коли я вперше зустрівся з тобою, то так і подумав, але зараз моя думка трохи змінилася.

- Це тому, що тобі терміново знадобився агент? І чому саме я?

- Тому, що я довіряю тобі, - відповів Курт, пильно дивлячись білявці у вічі.

- Лише тому?

- Ні, - похитав головою Курт. – Якщо мене не буде поряд, то знову почнеш шукати неприємності поряд з негідними людьми та марно розтрачуватимеш себе. Мені не байдуже до тебе, тому я хочу бути поряд з тобою, а контракт – це та річ, яка зможе офіційно пов’язати нас на певний час. Якщо ти згодна співпрацювати зі мною, то можеш прямо зараз сказати мені, який відсоток з мого прибутку ти хочеш отримати.