Олена Гриб - Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб

26.4

 

На язик просилося: «Навіщо? Бо наш губернатор мріяв стерти Раду з лиця землі». На жаль, це призвело б до ще більшого хаосу.

– Корупція. Підозри у некомпетентності. Міське управління збирало інформацію, і Рейн її надав. А потім стався злочин.

Неподалік пролунав дитячий голос? Міка здивовано прислухалася, ігноруючи схвальні вигуки глядачів.

Нічого.

Вона озирнулася, шукаючи Рейна, і з подивом виявила, що поблизу його немає.

– Ріане, щось відбувається, – прошепотіла, не повертаючись до губернатора. – Ти бачиш чаклуна?

– Трьох як мінімум, – хмикнув він. – Ректа, Лонса… І тебе, Мишко.

Грім пролунав ближче, і в його гуркоті вчувся постріл.

За низьким парканом з'явився Брікк – без мундира, в роздертій сорочці, зі слідами укусів на щоці.

– Святкування закінчено! – гарикнув зло. – Розходьтеся!

В Ібісі це спрацювало б одразу. У Ківірі – за п'ять хвилин несміливого бурчання. Та в Шазілірі ситуація були інакшою.

– У нас є запрошення! – Дебела жінка в дивній як для літа вовняній сукні схопила голову Ради за комір. – Ось! – махнула карткою перед його очима. – Сказано: відкриття, частування, показ мод. Думаєте, я сюди їсти прийшла? Де одяг?!

– Проводиться розслідування.

– Де моделі?

– Очистіть територію. Негайно.

– Де господиня?

– Вас заарештують за порушення громадського спокою.

– Де Мавк?

Серіп Мавк поспішив на поклик. Відчепив ейрону від Брікка, вибачився за грубість колеги, пообіцяв, що показ ось-ось почнеться, і порадив сісти за столик, щоб нічого не проґавити.

Вказав Міці на карету з емблемою розшуку й обірвав протести тих, хто бажав дізнатися закінчення історії.

– Далі – державна таємниця, – кинув через плече із серйозним виглядом. – Можу гарантувати, кінець щасливий, незважаючи на твердження пані Дзвінки.

«З якого боку подивитися», – не погодилася сама оповідачка.

У певному сенсі – можливо.

Чи правильніше – закономірний?

Мавк допоміг Нікаелі підвестися. Докірливо глянув на Лонса, що знову тримався осторонь, і увійшов до майстерні.

– Мила моя пані, гості зачекалися! Ваші вбрання готові? – запитав Жарею, що тулилася до дверей.

Та розгублено кивнула.

Від’їжджаючи в кареті розшуку, Міка бачила, як на доріжку виходять неземні створіння в химерних шатах, і ейрони зустрічають їх із тим самим захопленням, що й обіцянку пікантної розповіді з жорстокістю та насильством.

– Як ви дізналися? – Заплакана пані Уфін сиділа навпроти неї. – Брікк?..

– І Рейн.

– Хто такий Рейн? – Лонс теж був тут і поводився майже так само нестерпно, як і під час першої зустрічі. – Чому я нічого не знаю?

«Та тому що тобі нічого й не треба знати!» – Відповідей він не дочекався.

Біля будівлі розшуку чекав головний «випалювач». Нікаела і не глянула в його бік – вийшла з карети самостійно, безвольно притулилася до огорожі, заплющила очі. Молодий ейрон штовхнув коня, за що отримав жорстким хвостом по голові, і влаштувався за кілька кроків від воріт із виглядом «я взагалі не знаю цю жінку, стою тут просто так».

– Що з… З ним? – запитала Міка, надто стомлена, щоб підбирати слова.

Брікк відразу зрозумів, про кого мова. Його обличчя потемніло, губи стиснулися в тонку смужку. Він потер укус, розмазуючи по обличчю кров, що не встигла засохти, і скрипнув зубами.

– Знешкоджений, – пролунало коротко.

«Убитий?!» – жахнулася Міка, а вголос глухо запитала:

– Як?

Начальник Ради скривився, немов від болю.

– Його ж слабкістю, – відрізав коротко.

Тобто дитячий голос і справді звучав! Про що Брікк тільки думав, притягнувши дітлахів туди, де назрівала колотнеча?!

Але… Віра, Зара та Кора перебували у передмісті – у бабусі на природі, як оголосила зранку Рітта.

– Ви страшна людина, – пробурмотіла Міка із захопленням та огидою одночасно. – Для вас немає межі, яку не можна переступати.

– А ви сумнівалися?

Вона не знайшла, що сказати.

Прибув Мавк, звелів прямувати до його кабінету. Із розшуку вибігла Зініела і з криком: «Матусю, я бачила справжнє диво! Дядечко літав, уявляєш? Без крилець! Ти мене теж навчиш?» – повисла на шиї Нікаели. Повз проїхала карета губернатора – велика й помпезна, вона сяяла позолотою попри хмари.

«Майже всі зібралися», – вдоволено зауважила Міка.

Настав час покінчити з цим раз і назавжди. Нишпоркам потрібні нові відповіді? Вони їх отримають.

– Ні, юначе, вас я попрошу наглянути за сестрою. – Мавк зупинив Лонса на порозі. – Це не займе багато часу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍