Arachne - Подорожі Тобі Елліса, Arachne

- Катана... Вона захистила нас, - відповів Тобі, відчуваючи, як дивна сила меча продовжує пульсувати в його руках. — Вона завжди буде тут, коли нам це буде потрібно.

Кенджі:

— Це більше, ніж меч, — додав Кенджі. — Він справді вибрав тебе, Тобі.

Габріель:

- Нам треба з'ясувати, що це означає і як це пов'язано із шоломом, - сказав Габріель. — І хто ці люди, які хочуть роздобути його?

Тобі кивнув головою. Він знав, що попереду на них чекають ще більші випробування, але тепер він був впевнений в одному: катана їх захищатиме, і разом вони зможуть розгадати всі таємниці, які приховує шолом і давня історія генерала.

НАСТУПНОГО РАНКУ В ОСОБНЯКУ ЕЛЛІОТА ЛЕВІСА 

Сонце ледве встигло піднятися над обрієм, коли в розкішному особняку Елліота Левіса почалася бурхлива сцена. Внутрішнє подвір'я будинку було оповите напругою, і голос Елліота, розлючений і владний, луною розносився по мармурових стінах.

Еліот Левіс:

- Ви просто жалюгідна купка невдах! - кричав Елліот, розмахуючи руками перед трьома чоловіками, що стояли перед ним. — Я заплатив вам, щоб ви принесли мені шолом, а що я отримую натомість? Ви нічого не зробили!

Чоловіки, які невдало спробували викрасти шолом із магазину Тобі, стояли мовчки, опустивши голови. Їхній лідер, Якоб Бакстер, нервово смикав комір своєї куртки, намагаючись зберегти самовладання.

Якоб Бакстер:

- Сер, - почав він тихо, - це було не так просто. Там… з'явилася катана. Ми не могли з нею впоратися.

Елліот примружив очі, і його обличчя спотворилося від гніву.

Еліот Левіс:

- Катана? — перепитав він, знижуючи голос до небезпечного шепоту. — Що за нісенітниця ти несеш, Бакстер? Який стосунок може мати катана до нашої справи?

Якоб, все ще намагаючись зберегти холоднокровність, зробив крок уперед.

Якоб Бакстер:

— Це не звичайна катана, містере Левіс. Вона з'явилася у Тобі прямо в руках, з нізвідки. Випромінювала яскраве світло. Це було... неможливо. Ми не могли протистояти їй.

Еліот відійшов до вікна, дивлячись на свої володіння і намагаючись зрозуміти, що робити далі. Він не звик до таких провалів, особливо коли справа стосувалася чогось такого цінного, як цей шолом.

Еліот Левіс:

— Прокляття, — прошепотів він собі під ніс. — Ця катана має бути якимсь артефактом із магічними властивостями. Але як це пов'язано із шоломом?

Якоб, побачивши, що Елліот трохи заспокоївся, продовжив:

Якоб Бакстер:

— Ми маємо інформацію, що шолом належав генералу стародавньої імперії, який, як кажуть, володів скарбами. Можливо, катана пов'язана з тим самим періодом. Нам потрібно більше інформації, перш ніж зможемо спробувати знову.

Еліот повернувся до них з новим рішенням у власних очах.

Еліот Левіс:

— Гаразд, — сказав він, обмірковуючи наступні кроки. — Знайдіть все, що можете про цього генерала та його скарби. І з'ясуйте, як ця катана пов'язана з Тобі. Ми маємо бути готові, коли повернемося за шоломом.

Троє чоловіків кивнули, отримавши нове завдання. Вони знали, що повторний провал буде неприпустимим.

Еліот Левіс:

- І Бакстер, - додав Еліот, коли ті вже збиралися йти, - не підведіть мене знову. Наступного разу ми будемо готові до катани.

Якоб кивнув і повів своїх людей до виходу. Попереду на них чекало нове завдання — розкрити таємниці, які пов'язували шолом і катану, і підготуватися до наступної зустрічі з Тобі та його командою. Елліот же залишився у своєму кабінеті, роздумуючи про магічну катану і про те, як вона могла перешкодити його планам.

РАНОК У КАБІНЕТІ ТОБІ 

У променях ранкового сонця, що заливали кабінет Тобі, зібралися його вірні друзі: Кенджі, Саманта та Габріель. Атмосфера була напруженою, всі розуміли, що майбутня розмова буде непростою. Тобі сидів за своїм робочим столом, дивлячись на золотий шолом, що стояв перед ним, як німий свідок недавніх подій.

Кенджі:

- Тобі, - почав Кенджі, стоячи поряд з другом і тримаючи в руках папку з документами. — Мені вдалося дізнатися, хто були ті, хто намагався викрасти шолом. Це люди з організації, відомої як Червоний дракон. Їх очолює Якоб Бакстер.

Тобі насупився, його обличчя стало серйозним. Він чув про Червоний Дракон, але не думав, що вони можуть бути залучені до цієї історії.

Тобі:

— Червоний Дракон... — промимрив він. — Вони відомі своїми злочинами у всьому світі. Але чому вони націлилися на шолом?

Кенджі повільно кивнув, продовжуючи свою розповідь:

Кенджі:

— Їхня спеціалізація — викрадення скарбів. Вони полюють на рідкісні артефакти, і, мабуть, шолом став їхньою останньою метою. Але поки що мені не вдалося з'ясувати, хто їх найняв. Це серйозні люди, Тобі. Дуже небезпечні.

Саманта, що сиділа на стільці поруч із Тобі, зітхнула, усвідомлюючи всю серйозність ситуації:

Саманта:

— Ми знали, що шолом привертає увагу, але не очікували, що справа зайде так далеко. Ми маємо бути обережними. Бакстер та його люди не відступлять так просто.

Габріель, притулившись до книжкової шафи, задумливо потер підборіддя.

Габріель:

— Якщо вони справді такі небезпечні, нам треба дізнатися більше про їхні наміри. Чому шолом такий важливий для них? Можливо, за ним стоїть щось більше, ніж просто історична цінність?

Тобі подивився на своїх друзів, сповнені рішучості та готовності до дії. Вони були його опорою у цій складній ситуації, і він знав, що вони не залишать його одного.

Тобі:

— Ми повинні бути готові до будь-яких несподіванок, — сказав він, підводячись і піднімаючи шолом, щоб розглянути його ближче. — Якщо вони прийдуть знову, то маємо бути на крок попереду. І якщо шолом дійсно вказує на скарби, ми повинні з'ясувати, де вони і чому цей артефакт такий важливий.