Obabych - "Бравлери проти Клешерів", Obabych

Нікого не зустрівши, Сюзанна зі своїми воїнами поволі підіймалися по сходам, у будівлі не було чути жодного звуку. Увійшовши до головного залу, вони знайшли самі лише дірки від куль та горілі занавіски на вікнах.

  "Кольт був тут!" - подумав Ріко, а в голос сказав: куди вони поділися?

   - Тсс, тихіше - Гіпаріон, стоявший поруч показав на Королеву і дава знак тримати тишу.

   Королева підійшла до трону Короля Варварів. Оглянувши його вона щось смикнула і позаду у стіні відкрився прохід. Залізяка притримав Королеву та перший ступив в темноту, за ним прослідували усі інші.  У темному коридорі нічого не було видно, на щастя він був вузький і вів лише в одну сторону. В кінці тунелю ледь жевріло світло. Тихо крадучись (наскільки це було можливим для Залізяки) воїни підходили до проходу звідки йшло світло. Королев стиснула кинджал, показуючи, що треба було приготуватися. Усі інші так само приготувалися, правда невідомо до чого.

  А-а-а-а! - з бойовим кличем кинулась Королева, за нею зі зброєю в руках кинулися інші. Картина дещо здивувала, готових битися з ворогом воїнів: у величезній напів темній печері в центрі знаходилися купа моніторів та різного обладнання - "комп*ютери" - здогадався Ріко.  Найбільший з моніторів лежав на підлозі і зі зворотнього боку з нього стирчала купа проводів. Сюдячи з усього це і був той самий ВСЕоко. На ньому тріумфально відпочивали двійко чоловіків.

 - Ні-кі-та - закричав Ріко!

 - Ті-ма - закричав йому у відповідь Кольт.

Хлопці підбігли одне до одного та міцно обійнялися. Нарешті вони знайшли один одного після стількох пригод. 

- Ти не повіриш, що зі мною сталося - не здатні подолати збудження та радість водночас затараторили брати. Їм багато чого було розповісти один одному. Не звертаючи уваги на інших вони жваво розповідали одне одному про свої пригоди.

  В цей же час Ендер підійшов до Королеви та вклонився:

- Ваша Величність, завдання виконано - стисло та стримано відповів він.

- Підіймись Ендеру, повелитель вогню та архімаг гільдії магів. Ти усіх нас врятував!

Так от хто був секретним агентом Королеви на котрого дуже розраховувала. Вона встигла відправити мага до світу Бравл Старз незадовго до того, як її схопив і кинув у темницю Король Варварів.

   - Треба розпочати відновлення Адену у її первісних кордонах. Відбудуємо знищенні битвою оселі та будинки. Та перед цим я маю подякувати нашим новим союзникам.

Ріко підвів Кольта до Королеви та сказав:

  - Ваша Величносте мушу просити у Вас лише одне - чи можемо ми з братом повернутись додому до батьків?

  Королева відкинувши усі формальності обняла залізного Ріко та потисла руку Кольту. Повернувшись до Ендера кивнула йому.

  - Дякую тобі Кольте ти допоміг нам хоч і не мусив, чекатиму на тебе та твого брата Ріко із задоволенням. - трохи сумним голосом сказав маг і потиснув руку ковбою.

- А тепер приготуйтеся!

   Під Кольтом та Ріко розверзлася діра, і їх засмоктало вниз як у пилосос. Декілька миттей вільного падіння чи то польоту і кожен з них постав на екрані завантажування тієї самої гри з якої все почалося.

   Нікіта обережно зняв шолом віртуальної реальності та оглядівся. Батьки так само сиділи поруч та з цікавістю дивилися на нього.

   - Ну що? Як воно? - запитав тато.

  Та діти замість відповіді кинулись в обійми до батьків. Ті здивовано та насторожено подивились одне на одного.

   - Скільки пройшло часу? - боязко спитав Ніккі.

   - 15 Хвилин - ми вирішили, що для першого разу треба небагато, щоб звикнути - відповіла мама. - Чому ви такі наче ми не бачилися з тиждень?

 - Хіба ж один? - не розуміючи, що відбувається запитав Тіма.

Діти на руках у батьків по черзі розповідали про свої пригоди та про персонажів з котрими потоваришували. Тато з мамою ніяк не могли зрозуміти - діти грали лише п*ятнадцять хвилин, а подій на декілька тижнів.

   Мабуть треба і нам спробувати запропонував тато мамі і протягнув окуляри віртуальної реальності. Завантаження майже почалось як...

 - Ніт! - видернув з розетки живлення окулярів Тіма -  Пішли обідати бо ще вас будемо чекати декілька тижнів!

Ну пішли - розсміялися батьки.

КІНЕЦЬ

Дякую любий друже за твою увагу та час, маю надію тобі сподобалася пригода.

Також ти може прослухати цю аудіокнигу та багато іншим озвучених мною на ютубі:

https://www.youtube.com/channel/UCNmY3rk1Mzms3gdesR4YuLg

Буду радий зустріти тебе в коментарях під цікавими книгами!)

Бабич Олександр 

Кінець