Вікторія Франко - Ти — мої крила, Вікторія Франко

Мілена

Опинившись у своєму ліжку, я довго лежала з відкритими очима і дивилася на зоряне небо. Місячне сяйво заливало своїм м’яким світлом кімнату, від чого ще важче  було стулити повіки. Але насправді мені не вдавалося заснути через важкі думки, що, подібно до грозової хмари, тиснули на мою свідомість. 

Дорогою додому, Ярик запропонував спокійно обговорити ситуацію, що відбулася в клубі. Він не хотів, щоб я сумнівалася в ньому, тому був чесним зі мною. Як виявилося, та дівчина, яка до нього чіплялася, завжди виділялася певною ексцентричністю, тримаючи в голові цілий звіринець власних тарганів. Тому вона вже довгий час мала певні наміри щодо Ярика, хоча із його сторони взаємності ніколи не було.

Хлопець не очікував, що вона вирішить поцілувати його в мене на очах. Тому і не встиг вчасно зреагувати, щоб відштовхнути її… Можливо, хтось би назвав мене досить наївною, але я вірила його словам. У відповідь на пояснення Ярика, я стримано посміхнулася, натякаючи, що конфлікт вичерпано... Після цього помітила в його погляді полегшення.

Але вдома я безперестанку прокручувала в голові ту ситуацію, зосереджено аналізуючи власну поведінку. Ніколи раніше зі мною не траплялося нічого подібного. Тому сьогоднішній вечір став для мене своєрідною шоковою терапією.

Бувши єдиною і коханою дитиною в сім'ї, я з дитинства тонула в любові батьків і мала все, про що можна було мріяти. У мене були найкращі іграшки, найгарніші вбрання і найцікавіші розваги. І цей список можна було продовжувати вічно. Щось схоже відбувалося і в інших сферах мого життя. Усе, чого я бажала, з легкої подачі батьків саме пливло мені в руки. Хочеш навчатися на дизайнера — будь ласка; вирішила жити окремо — вперед; бажаєш поїхати відпочити — чудова ідея і т.д. Батько створював для мене найкомфортніші умови життя, завжди оберігаючи та захищаючи мій спокій. І якщо раптом виникали якісь невеличкі труднощі — тато відразу допомагав мені їх вирішувати. 

Але сьогоднішні події перевернули мій звичний світ… Своїм зухвалим вчинком та незнайома дівчина зробила мені дуже боляче. Вона спробувала забрати у мене того, кого я не хотіла віддавати... В цій ситуації батько точно не зміг би мені допомогти, і я мала сама розв'язати цю проблему. Мені варто було показати їй, що Ярик — мій. Але натомість я ганебно втекла, спасувавши перед труднощами.

Все, на що я спромоглася — це розплакатися і влаштувати Ярославу сцену ревнощів. А ось та дівчина діяла зовсім по-іншому. Вона йшла напролом і за будь-яку ціну хотіла досягти свого. І якби Ярику подобалися такі дівчата, то вона мала б усі шанси перемогти. Тому я розуміла, що маю змінитися. Мені варто навчитися відстоювати себе і свої інтереси, щоб більше не допускати подібних помилок. Я повинна вміти боротися за те, що мені дороге.

Звісно, я не хотіла бути схожою на ту дівчину, бо терпіти не могла таких нахабних людей. Але й такою слабкодухою, як я, теж бути не можна. Адже не завжди батько буде поряд, та й захистити мене від усього — йому не вдасться, як би він цього не хотів.

Через якийсь час мені все ж таки вдалося заснути. Хоча й ненадовго, бо до дзвінка будильника залишалося лише кілька годин... Вранці на мене чекало миле повідомлення від Ярика з побажанням: “Доброго ранку, красуне”. Від такої ніжності мій настрій миттєво покращився. Задоволено всміхнувшись до телефону, я надрукувала відповідь і почала збиратися на стажування. 

Перебуваючи в модному домі, я з усіх сил намагалася не згадувати про Ярослава, щоб не відволікатися. Але чергова спроба зосередитися на пошитті сукні вкотре провалилася. В думках я постійно поверталася до його образу. За пів дня я встигла страшенно скучити за ним. Тому вирішила зробити своєму хлопцю сюрприз, навідавшись до нього в майстерню, щоб разом провести обідню перерву.

Побачивши мене, Ярик дуже зрадів. Йому сподобався мій задум і він цього не приховував. Швидко вимивши руки від мастила, хлопець згріб мене в міцні обійми та палко поцілував, не соромлячись своїх працівників.

Відтоді ми щодня обідали разом, насолоджуючись не стільки їжею, як щасливими митями поряд. А після обіду, я мало не силою змушувала себе повертатися назад на стажування, заспокоюючи себе тим, що ввечері знову побачу свого хлопця.

Ярик постійно запрошував мене на побачення, і я тішилися від цього, мов дитина, з нетерпінням очікуючи наших зустрічей. Мені було неважливо куди ми підемо. Усе чого я хотіла — це бути поруч з ним. Ми пізнавали один одного, багато розмовляли, сміялися та цілувалися. Ще ніколи в житті я не почувалася такою щасливою, як в цей період свого життя.

Під час кожної нашої зустрічі Ярик повторював, що я прекрасна і неймовірна, закарбовуючи ці слова в моїй голові та наділяючи мене впевненістю в собі. І сьогоднішній вечір не став винятком. Після чергового нашого побачення, хлопець привіз мене додому і, припаркувавши машину біля мого будинку, з обожнюванням вдивлявся в моє обличчя. 

— Ти найкрасивіша дівчина у світі. Знаєш про це? — запитав, не зводячи з мене очей, а я миттєво зашарілася від його слів.

Мені так подобалося чути подібні речі. В такі моменти я відчувала себе особливою та неповторною. 

Ярик ніжно взяв мене за руку і, схрестивши наші пальців в замок, підніс мою долоню до своїх губ. В цю мить по моїй шкірі пробіглися невидимі імпульси, зігріваючи кожен її міліметр. Хлопець не поспішаючи цілував кісточки моїх пальчиків, а я плавилася, відчуваючи як жар від його дотиків розтікався моїм тілом.

— Ти зводиш мене з розуму… — почула спокусливий шепіт, що зачіпав кожну струну моєї душі.