Лю Цисінь - Проблема трьох тіл

— Дін Ї, ви знаєте, що я вже і так залучений до цих подій. Тому... я би хотів знати, чому Ян Дун зробила... те, що зробила. Я вважаю, ви знаєте більше про причини, які спонукали її до цього, — ніяково продовжив Ван Мяо, намагаючись приховати справжні причини свого інтересу.

— Більше знаючи, ви тільки більше загрузнете в цій проблемі. Зараз ви лише поверхово залучені до процесу, але знання всіх фактів необоротно втягне ваш розум у вирішення цієї головоломки, що не принесе нічого, крім великих неприємностей.

— Я займаюся прикладними дослідженнями, і мій розум не настільки схильний до негативних зовнішніх впливів, як у вас — учених теоретичної спрямованості.

— Що ж, це ваш вибір. Ви граєте у більярд? — Дін Ї підійшов до більярдного столу.

— Трохи грав у школі.

— Ми з нею любили грати. Траєкторія куль нам нагадувала зіткнення частинок у прискорювачі, — Дін взяв зі столу дві кулі: чорну і білу. Чорну поставив прямо в лузі, а білу — сантиметрів за десять від неї. — Ви зможете забити чорну?

— У такій позиції будь-хто зможе.

— То вперед.

Ван Мяо взяв кий і легким ударом по білій кулі послав чорну в лузу.

— Дуже добре. А тепер переставмо стіл, — Ван Мяо у явному збентеженні під керівництвом і за допомогою Дін Ї переставив важкий стіл в інший куток вітальні до вікна. Переконавшись, що стіл набув стійкого становища, Дін Ї вийняв чорну кулю з лузи і знову помістив її прямо навпроти отвору. Біла куля так само зайняла позицію за 10 сантиметрів. — Ну а тепер, ви зможете забити чорну?

— Звичайно.

— Уперед!

Ван Мяо без зусиль відправив кулю в лузу.

Дін Ї знову взявся руками за стіл:

— Міняємо позицію ще раз, — стіл знову переїхав у третій куток кімнати, де розстановка куль не змінилася. — Уперед!

— Послухайте, ми...

— Уперед!

Ван Мяо не залишалося нічого, як з усмішкою забити кулю і в третій раз. Стіл переїжджав ще двічі: спочатку — до дверей вітальні, а потім — у початкову позицію. Дін Ї незворушно двічі розставляв кулі, а Ван Мяо незмінно відправляв їх у лузу. Після таких вправ обидва трохи захекалися.

— Експеримент закінчено, проаналізуймо отримані результати, — Дін Ї запалив перед тим, як продовжити. — Ми п'ять разів провели один і той самий експеримент: чотири рази в різних точках простору і в різний час; двічі в одній і тій самій точці, але в різний час. Результати вас не шокують? — він широко розставив руки у театральному жесті. — П'ять експериментів, а результат — незмінний!

— Що ви намагаєтеся цим сказати? — запитав Ван Мяо.

— Ви можете пояснити цей неймовірний результат мовою фізики?

— Ну... під час проведення цих п'яти експериментів маса куль залишалася незмінною. Щодо їхнього місця розташування у просторі, то для куль точкою відліку у системі просторових координат буде площина стола, відповідно, вона теж залишилася незмінною. Відмінностями у векторі швидкості білої кулі в разі зіткнення із чорною можна знехтувати, бо вони незначні. Тому результати всіх п'яти експериментів виявилися однаковими: чорна куля незмінно опинялася в лузі.

Дін Ї підхопив з підлоги пляшку бренді і два брудних келихи. Наповнивши їх по самі вінця, простягнув один Ван Мяо. Той відмовився.

— Ну, ми повинні відсвяткувати відкриття базових законів природи: фізичні закони єдині у всьому Всесвіті, незалежно від часу і місця їх апробації. Усі закони фізики, відкриті людством за свою історію — від законів Архіме-да до теорії струн — так само, як і будь-які інші наукові відкриття досягнення цивілізації, є побічним продуктом цього великого закону. Порівняно з нами Ейнштейн і Го-кінґ — усього лише ремісники.

— Я досі не розумію, до чого ви хилите.

— Уявіть собі отримання інших результатів: перший раз чорна куля потрапить у лузу; вдруге чорна куля зри-кошетить від борта; у третій — злетить до стелі; у четвертий — як переляканий горобець метушитиметься кімнатою, поки не залетить у вашу кишеню; у п'ятий — зі швидкістю світла проб'є борт столу, пролетить крізь стіну і покине Землю й Сонячну систему взагалі, як описано в Азімова[18]. Що б ви тоді сказали?

Дін Ї не відриваючись дивився на Ван Мяо. Після довгої паузи той запитав:

— Це вже відбувається, чи не так?

Дін Ї вихилив обидва келихи, які тримав у руках, і втупився у поверхню більярдного столу так, немов там сидів сам диявол.

— Так. Відбувається. Останніми роками ми нарешті отримали можливість перевірити ґрунтовність багатьох фундаментальних теорій. Були побудовані три дорогі «більярдні столи»: один у Північній Америці, один у Європі і один, добре вам знайомий, у Лянсяні. Ваш Центр досліджень нанотехнологій заробив на його будівництві купу грошей. Ці прискорювачі заряджених частинок дають змогу на порядок збільшити кількість використовуваної енергії під час зіткнення частинок порівняно з попередніми величинами, що раніше для людства було недосяжною мрією. І ось під час випробувань на новому обладнанні ми бачимо таку картину: одні й ті самі частинки співударяються з одним і тим самим рівнем енергії, усі умови випробування однакові, але одержані результати постійно різняться. Ба більше, результати відрізняються в разі проведення однакових випробувань не тільки на різних прискорювачах, а й на одному і тому самому прискорювачі в різний час. Учені в паніці. Вони повторюють експерименти із зіткнення частинок при надвисоких енергіях знову і знову за однакових умов, але щоразу результати занадто різняться і, схоже, у їх появі немає жодної закономірності.

— І що це означає? — запитав Ван Мяо. Побачивши, що Дін Ї дивиться на нього з подивом, він поспішно додав: — Я спеціалізуюся в питаннях нанотехнологій і працюю з мі-кророзмірними структурами, а у ваших досліджуваних об'єктів розмір більший на багато порядків. Тож просвітіть мене.

— Це означає, що закони фізики не є інваріантними в часі й просторі.

— А це що означає?

— Я вважаю, що ви здатні дійти правильної відповіді самостійно. Генерал Чан уже зрозумів. Він справді розумний.

Ван Мяо подивився у вікно, розмірковуючи над сказаним. Блискуче море вогнів великого міста втопило в собі майже невиразне, тьмяне світло далеких зірок.

— Це означає, що позаяк у Всесвіті не існує універсальних фізичних законів, то й фізики... не існує як такої, — сказав Ван Мяо, відводячи погляд від вікна.

—