Ясміна Лав - Одна ніч, Ясміна Лав

-Я ....

Хотіла сказати що це неможливо, але потім подумала, що потрібно потягнути час, щоб вийти нарешті звідси.

-Мені потрібно обміркувати цю... пропозицію. 
- Добре. Я тебе відпущу зараз, а ти все обміркуєш.
-Так, звичайно....

Вже збираюся йти, як Артур перегороджує мені шлях. 
Дивлюся на нього не розуміючи. 
Чого він хоче? Я ж погодилася подумати...

-Можеш йти, але за однієї умови.
-Якої ще умови?
-Ти не підеш з готелю до кінця практики.
-Не знаю навіщо тобі це, але я згодна.
-Ні, ні... - усміхається Артур. - Дай слово, пообіцяй, що не підеш.
-Я даю слово. До кінця практики, не піду з цього готелю. 
Тепер я можу піти?
-Іди ...

Виходжу в коридор і нарешті полегшено видихаю.
Біжу швидко до ліфта та спускаюся на перший поверх. Мені треба подихати свіжим повітрям. Мені потрібно надвір.

-Аліса .... - вже біля дверей мене кличе Оля.
-Так. Щось трапилося? - запитую дівчину, підійшовши до ресепшену.
-Ти чула, Валерій Ігорович звільнився?

Що? Як? Я не вірю своїм вухам...

-Чому він звільнився?
-Ніхто не знає. Але я дуже рада.

При цьому Оля відводить очі і кривиться, як від неприємного запаху.

-Оля, цей козел .... - обходжу стійку і беру дівчину за руки.
-Я сама погодилася .... - бачу що їй соромно.
- Просто я дуже рада, що нарешті його тут не буде.

Ми обіймаємось і мені так шкода її... Що навіть те, що сталося зі мною, відходить на другий план.

На ресепшені дзвонить телефон, і Оля знімає слухавку.

-Тебе чекають у кімнаті для відпочинку.
-Хто?
-Ну у вас зараз не буде куратора .... Напевно Евеліна Сергіївна оголосить вам про це. Тому що збирають усю групу.
-Спасибі. Побігла.

Іду швидко до кімнати. З цим усім я стала дуже боягузкою. Незабаром почну боятися своєї тіні.

Заходжу до кімнати, тут уже всі студенти з групи.
У кріслі сидить Евеліна Сергіївна.

-Сідайте, Алісо. Дехто з вас уже чув новини. Хто не чув, кажу щоб усі знали – Валерій Ігорович звільнився за власним бажанням.
Це означає, що поки вашою групою керуватиму я. Окрім вашої практики, у мене багато справ. Тож прошу завжди приходити вчасно. Слухати уважно. І не ставити дурних питань.

Схоже, зараз наша практика проходитиме не так легко...
Я навіть побоююся цієї жінки. Та й інші, схоже, також.

-І ще ... - продовжує вона. - Оскільки трапилася позаштатна ситуація, вашою групою зацікавився господар готелю.
Стук у двері перериває слова Евеліни Сергіївни. 
І в кімнату заходить Артур.

А що він тут робить? 
При його вигляді жінка відразу піднімається. Мабуть, навіть на неї діють чоловічі чари.

-Знайомтеся. Артур Миколайович Савінський. Власник готельного комплексу "Resorts Savin"...

Що....?! Та як таке може бути...?!

Я просто не вірю...

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно