Микола Петрович Трублаїні - Капітан Брон

зробиш бідняцьку справу… Даси мені адресу, я тобі напишу. З гості до мене приїдеш. Таку, брат, чарку горілки вип'ємо! З дітьми, з жінкою, з матір'ю приїжджай…

Більше капітан нічого не чув. Йому знову помутніло в голові, і він наче втратив усі чуття. Коли знову опритомнів, на сусідньому ліжку вже нікого не було. В кімнаті панувала тиша, ніби він залишився сам один. Сильно дзвеніло у вухах, хотілося пити, але він не міг поворухнути рукою, щоб нагадати про себе. Потім заплющив очі і вже не міг розплющити їх. Але чув, як до кімнати зайшли. Біля нього піднявся хтось з крісла. На запитання лікарки: «Як хворий?» — відповів жіночий голос: «Лежить нерухомо».

Голос Ганни Йосипівни він впізнав. Впізнав і другий голос, чоловічий, хоч розмовляли тихо. Той голос належав майорові Васюкову.

— З ним поговорити можна? — питав майор.

— Краще його не турбувати. Та й відповідати він не може.

— Це єдиний поранений, який залишився у вас?

— Так. Усіх вивезли, а кілька полонених прямо додому подалися. Але його везти не можна. Я вже одержала розпорядження повертатися в Ізяслав, але не хочу вашого капітана тут покидати. Ще день, може, два, — і перелом буде.

— А потім в Ізяслав?

— Еге ж. Хочеться поїхати в Дубно, там десь рідні мої місця. Пошукаю рідню. Сподіваюся скоро поїхати.

— Так ви в Ізяслав? Ну, переказуйте там привіт Антоніні Василівні.

Знову якась хмара затьмарила свідомість капітана, і в пій хмарі лише сяяв, немов розфарбований, портрет, немов скульптура, зроблена рукою найкращого майстра, образ Тосі… Її очі ласкаво дивилися на капітана.

IV

Полковник Гончар їхав вулицею Львова. Він урвав вільну хвилину і оглядав пам'ятки старовини. Навколо стояли будинки, прикрашені червоними прапорами, йшли червоноармійці і жінки з квітами, бігли гомінкі, веселі діти. Біля брами святого Юра побачив знайомого командира, який махнув рукою, щоб полковник зупинив машину.

— Василю Михайловичу, пробачте. Другий день у мене лист, адресований вам. Прошу.

Полковник розірвав конверт і прочитав записку, писану рукою майора Васюкова. Записка починалася словами:

«Капітан Брон після повторної операції видужує».

ЗМІСТ

Сорочка капітана Хозе Індалего

Лоцман

Життя за Батьківщину

Капітан Брон

Примітки
1

Добрий день.

(обратно) 2

Шифр — умовна азбука, якою пишеться таємне листування. Код — збірник умовно скорочених різних назв та цілих речень. Ці умовні скорочення застосовуються, головним чином, при передачі різних відомостей по телеграфу та радіо.

(обратно) 3

Редан — виступ у днища швидкохідного катера, який зменшує опір води під час руху.

(обратно)
Оглавление Микола Трублаїні КАПІТАН БРОН Оповідання СОРОЧКА КАПІТАНА ХОЗЕ ІНДАЛЕГО ЛОЦМАН ЖИТТЯ ЗА БАТЬКІВЩИНУ КАПІТАН БРОН ЗМІСТ