Богдан Логвиненко - Saint Porno. Історія про кіно і тіло

Тепер уже, коли я почала висилати тіткам і бабусям «другу пенсію», привозити подарунки з-за кордону, я стала для них майже святою. Це такий подвійний стандарт класичного жебрака: всіх бізнесменів і багатіїв ми голосно ненавидимо і проклинаємо — крім тих, хто піклується саме про нас, вони — прекрасні чисті янголи і дай їм Бог здоров’ячка.

З мамою я не переставала спілкуватися, вона завжди мене підтримувала. Саме тоді, коли я почала зніматися, мама вдруге вийшла заміж. Мій вітчим — пілот, здебільшого працює за кордоном. Коли я почала відкриватися їй про своє вільне життя, у мами з’явився коханець. Думаю, у вітчима коханок теж вистачає. Вони не говорять про це, проте їм, мені здається, тепер стало значно краще разом; мама помолодшала, їй навіть почали робити компліменти на вулиці.

Вона завжди загоювала мої рани, якщо щось не вдавалося, ніколи не намагалася мені якось докучати чи нав’язати свою думку. З одного боку, думаю, розуміла, що це неможливо. З іншого — абсолютно щиро цікавилася мною і надихала. Вона завжди це робила. На що надихала? Любити те, що ти робиш. Мені здається, це найважливіше у житті. Занадто патетично? О′кей, секта сказала мені жити в кайф, і я живу. Мама теж сказала, і я їй страшенно за це вдячна.

Спершу я розповідала їй про зйомки як моделі. Якось вона запитала: «Чекай, так ти що, знімаєшся в порно?» Мені було трішки страшно відповідати. Але я відповіла «так». Не можу сказати, що у неї було щасливе обличчя. В неї взагалі не було жодної видимої реакції, хоча вона дуже емоційна. Мама давно зрозуміла, що краще не намагатися йти всупереч моїм життєвим рішенням, я одразу закриюся, якщо вона не прийме цього.

— Що ти там вдягаєш? — питала вона. — Чим тебе там годують? Що це за люди? Звідки вони? Як проходить процес зйомки? Добре до тебе ставляться? Нічого не дозволяють собі зайвого?

Мама тоді працювала бухгалтером у моєму місті і в неї була відпустка.

— Ти так круто розповідаєш про свій автостоп, — сказала вона. — А поїдьмо разом.

«Боже, та чи знає вона, що я про це тільки і мріяла?» — думала я.

Ми взяли намет і поїхали стопом до Криму, у Форос. По дорозі, десь уже на півострові, ми зупинили машину з двома місцевими, які їхали стрибати з двадцятип′ятиметрового мосту. А я вже кілька разів це робила, і ми вирішили — поїхали. Єдина штука, яка завжди лякала мою маму в мені, — це потяг до екстриму. І, напевно, нам просто необхідна була та поїздка, аби в неї це минуло назавжди. Я стрибала разом із цими хлопцями, а вона знімала мене на відео і щиро раділа — я не бачила більше в її очах ні страху, ні переживань. Вона бачила мене, падаючи з банджо і долаючи двадцять п′ять метрів униз, і не закривала обличчя рукою. Мама тусила разом з нами. Усі, кого ти зустрічаєш, усе, що з тобою стається, — не випадково, я вірю в цифри і не вірю у випадковості. Ці хлопці, з якими ми тоді поїхали на міст, виконали якусь свою місію, я виконала свою місію перед мамою, мама виконала свою, нас більше нічого тут не тримало, тож ми поїхали собі далі.

Потім ми кілька днів стояли з наметом на нудистському пляжі. Мама мене розпитувала про зйомки, а я їй розповідала усе до найменших подробиць, як от зараз тобі. Але для сповіді перед мамою — мені не треба було вина. Ми тоді говорили про батька вперше після того, як вони розійшлися. Вона страшенно жалкувала, що просрала п′ятнадцять років на цей шлюб. Ми з нею навіть ділились власним сексуальним досвідом. Крім мами, в мене жодної іншої подруги, з якою настільки можна усім ділитися, не було.

Я була в Пітері на зйомках, коли в Києві все тільки починалося. Студентський Євромайдан, побиття, а потім почався і масовий, багатолюдний Майдан. У той час у мене були щоденні зйомки, ввечері — побачення або відпочинок, масаж, книжки. Нічим іншим я не цікавилася, майже не заходила до Інтернету, звісно ж, не дивилася телевізор і не читала новин. Мене ніяк не обходило те, що діялось у світі, і я нічого не знала про те, що відбувається вдома. Ніхто мені нічого не казав, хоча всі ж знали, що я з України, ніхто нічого не питав. Російська пропаганда проти України на той час велася вже досить активно кілька місяців. Вона почалася не з Майдану, вона почалася значно раніше, коли принц Межигірський заявив, що буде євроінтегруватись. Тоді з’явився Діма Кісєльов; коли принц різко повернув у бік Росії і зібрався Майдан, Кісєльов так само різко став на захист принца, став найкращим його адвокатом, але для принца вже було пізно, про що ми дізналися кілька місяців по тому. В Україні пропаганда імені Кісєльова стала популярною під час Майдану, але українці для Росії офіційно демонізувалися ще раніше, десь так за півроку до того, тому я навчилася просто не помічати цього. Я знала, що так чи інакше Україна опиниться десь у зоні впливу Росії, з якої ніколи нікуди не зникала, тому я уникала розмов про це, запитання про принца страшенно пригнічували, з нього сміялися скрізь однаково, і було скрізь однаково неприємно, що твій президент — зек.

Минуло два тижні, як почався Майдан, а я й далі нічого не знала. Восьмого грудня ввечері я цілком випадково зайшла в Інтернет і побачила новину про те, що скинули Леніна. Я