Падре Піо - Щоденник Любові

В цьому столітті особливий безлад і сум'яття ідей, породжених духами зла, роз'єднали людей і штовхнули їх до боротьби, відірвавши їх від взаємної любові, від усякого бажання спробувати зрозуміти волю Слова Божого.

Любов Господня послала нам Падре Піо, щоб навчити людей доброї волі, щоб вони полюбили істинне знання про волю Господню, як вона виражена у Святому Письмі.

«Дух людський недостатньо полюбив Писання», — так говорив отець Піо. Через брак любові до Слова Господнього людина не здатна прийняти й полюбити істину, відкриту в Слові Божому. Брак любові до Слова Божого призводить до зменшення благодаті, до недостачі знань, а в результаті — до панування духів пекла, які захоплюють душі людей й роздроблюють ворожістю людство.

Падре Піо отримав від Господа дар розрізняти духи, я особисто мав можливість переконатися в присутності у ньому цього дару Господнього. Духи зла, що наряджаються в овечі шкури, ні разу не зуміли збентежити дух Падре Піо, бо він умів розрізняти джерело й походження того духа, який рухає кожною людиною.

Полюбіть святе смирення, яке навчить вас приймати й радощі й скорботи людського життя як дар мудрості Господньої: такий був урок і настанова, які отець Піо старався дати світові.

Зовні Падре Піо видавався суворим, але з особливою ніжністю піклувався він про ті душі, які ще не пізнали тягаря гріха. Він любив смиренних, які не могли розпізнати причин своїх бід, будучи в оковах духа зла й не відаючи про свідчення любові Божої.

Падре Піо навчив мене розуміти, що «смиренний говорить від Бога, навіть якщо нічого про Бога не знає». Тільки в смиренні може виявлятися милосердя, дійсно бажане Богу.

Через смиренного, який не вміє говорити про Бога, Бог присоромлює зарозумілих й пихатих, які гадають, що вони говорять від імені Бога.

З іменем Бога на устах вириваються горді, котрі розмірковують про Бога, аби знову розіп'яти Сина Божого, тобто самого Господа, який став людиною через любов до людей. Через любов до людей Бог дав Себе розіп'яти тим людям, які від Його імені судили Ім'я Його.

Падре Піо, який приносив себе в жертву любові до імені Божого, хотів принести все своє життя в жертву в дусі любові до всіх тих душ, які приносять своє серце в жертву Любові Господній.

Якщо людина жертвує своє серце Богові, вона уміє говорити про нього кожен раз, коли вимовляє його ім'я: такому серцю Господь відкриває глибоку таємницю, яка захована в самому Його Слові. У Слові Господньому відкривається Серце Боже.

Моє перебування в Сан-Джованні Ротондо у червні 1956 року завершилося несподіваною зустріччю: моя колега, фармацевт із Каподімонте (Вітербо), випадково побачила мене на майданчику перед монастирем. Після задушевної бесіди вона покликала мене поїхати разом з нею в бік Неаполя й Помпеї. Я не хотів приймати це запрошення, оскільки пора була вже вертатися додому, але під час нашої останньої розмови з отцем Піо перед самим від'їздом Падре показав мені зображення Мадонни, яке теж було на стіні монастиря. Він виявив бажання, щоб я помолився разом з ним; потім він сказав: «Їдь у Помпеї. Твоя мати — у Серці Ісусовому, тепер Мати Божа буде твоєю матір'ю». Тоді я зрозумів, що моя зустріч з колегою із Каподімонте та її пропозиція поїхати в Неаполь і Помпеї були зовсім не випадковими. У той же день я виїхав разом із нею та її друзями в Неаполь.

Наступні події переконали мене в ІСТИННОСТІ НЕПОРОЧНОГО ЗАЧАТТЯ.

Любов отця Піо подбала, щоб у мені укріпилась ця впевненість. Укріпившись у цій вірі і переконавшись в любові Матері Божої, я знову знайшов утрачену мною радість і бажання поділитися нею з тими, хто її не має.

Напередодні Різдва 1956 року я знову приїхав у Сан-Джованні Ротондо. На одній зі станцій по дорозі я зустрів приємну літню даму, баронесу Біанку Ремі де Тюріке із Рима. Після недовгої бесіди ця дама відчула до мене симпатію, і ми разом продовжили шлях в Сан-Джованні Ротондо.

Там я радісно зустрів Різдво, підтриманий любов'ю отця Піо, і з задоволенням спілкуючись також з баронесою, яка перед від'їздом просила мене завітати до неї у Рим.

Спільність інтересів до проблем духа, любов до Бога й Падре Піо витворили узи тісної братерської любові між баронесою Ремі та мною. Постійні пошуки Бога, позначені незвичайною радістю й натхненням, надали стільки жвавості мові й усьому образові цієї сімдесятилітньої жінки, що години, проведені в її товаристві, здалися мені хвилинами.

Двадцять шостого грудня 1956 року після Літургії багато народу, що зібралося з усієї Італії й навіть з-за кордону, згуртувалося навколо Падре Піо.

Я не міг навіть підійти до отця, але і на відстані мені вдалося вловити кілька слів із розмови Падре з кількома високопоставленими священнослужителями й мирянами.

Я зрозумів, що ці видатні люди просять Падре Піо пояснити їм одне надзвичайно складне місце зі Святого Письма.

Я не міг розібрати, як саме звучало запитання, задане Падре Піо. Зате чітко чув відповідь отця: «Ви, інтелектуали, надто все ускладнюєте! Я міг би відповісти на ваше запитання стосовно ангелів, але відповідь ця захована в моєму серці і я вам її дати не можу».

Трохи пізніше, коли я грівся біля каміна готелю в Сан-Джованні Ротондо, де мешкав, до мене підійшов і відрекомендувався один сеньйор, що справляв неабияке враження: виявилося, що він високопоставлений чиновник із Риму.

Цей видатний юрист спитав мене, чи я був присутній при розмові Падре Піо з деякими теологами. Він також повідомив мені, яке саме питання вони задали Падре Піо, чекаючи від нього однозначної відповіді.

Юрист розмовляв зі мною ще кілька годин, постійно повертаючи розмову до такого цікавого й такого непростого запитання.

Я даремне старався відволікти його якимись іншими проблемами духовного плану. Наступного ранку після Служби Божої отець Піо роз'яснив мені цей текст Писання, хоч я його про це й не просив. Падре сказав мені: «Ту відповідь, яку я дав тобі стосовно ангелів,