Арі Турунен - Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю

Забутий правитель

По всій Індії нащадкам залишилася безліч високих мегалітів, вкритих текстами трьома різними мовами. Ще у XIX ст. ніхто не знав, ким вони були встановлені. Коли тексти на кам’яних спорудах почали перекладати, дослідники не знайшли помпезних описів завойовницьких походів чи розкоші двору. Замість цього на них зустрічався напис: «Всі люди — мої діти. Я для них — наче батько. І як кожен батько бажає лише добра та щастя для своїх дітей, я бажаю, аби всі люди були завжди щасливими».

Рідко хто з правителів або політиків настільки відверто висував подібну мету. Звичайно, сучасні політики багато теревенять про заможність і добробут, проте замовчують те, що останні досягаються тільки завдяки наполегливій праці, продуктивності та ефективності виробництва, а також жорсткій конкуренції. Тому тексти на мегалітах виглядають такими втішними та заспокійливими. Ким був той правитель, чий толерантний та ідеалістичний тон приносить крізь тисячоліття свіжі віяння до сучасних безжалісних дебатів щодо цінностей?

Ім’я правителя з’ясували лише в 1915 р. Тоді у штаті Карнатака знайшли мегаліт із підписом правителя на ім’я Ашока, що був сином Біндусари.

Шлях Ашоки до престолу був нелегким, адже він мав понад сто братів. Отже, йому, поза сумнівом, довелося неабияк боротися за владу. Ашока вступив на трон у 269-му або 268 р. до н. е. Спершу його характеризують як жорстокого та безрозсудного. Проте згодом ставлення царя до людей і взагалі до життя змінилося. Оповідається, що Ашока був глибоко шокований битвою проти держави Калінга біля Дхаулі, коли води річки Дайя побагровіли від крові. Загинуло сто тисяч вояків Ашоки. Калінга зазнала ще більших втрат: сто п’ятдесят тисяч воїнів і цивільного населення. Це була одна з найкривавіших битв Індії. Ашока збагнув, що заподіяв занадто багато страждань, і почав прагнути миру. Він більше не вів війн, і в його державі лунав голос не війни, а доброчесності. На четвертому році свого правління 36-річний Ашока прийняв буддизм.

На пагорбі Дхаулі Ашока встановив численні кам’яні колони. Найвідоміша з них та, у тексті з якої він говорить про добробут у світі. Зараз тут встановлено також подаровану японцями білу Ступу Миру.

Після війни з Калінгою Ашока визначив принципи дхарми, або дхамми, до яких він відніс ненасилля, терпиме ставлення до всіх ідей і релігій, людяність і щедрість. Дхамма — це відповідник слова дхарма у мовах-пракритах, яке можна перекласти як «справедливість». За допомогою свого розуміння дхамми Ашока запровадив нову політику, яка передбачала соціальну відповідальність і уважне ставлення людей одне до одного. Згідно з дхаммою, людина має право на власну гідність. Життєві настанови Ашоки почали гравірувати на скелях і кам’яних колонах у всьому царстві. На сьогодні знайдено чотирнадцять таких колон. Найвідоміша з них — Левова капітель, стовп, прикрашений головами левів, що був встановлений за наказом Ашоки поблизу міста Варанасі. Згодом він став символом індійської держави.

Колесо справедливості

Найбільшою та найсміливішою метою Ашоки було змінити закостенілу кастову ієрархію, що мала немислимо велику владу в регулюванні всіх відносин між людьми.

Імперія Маур’їв не була позбавлена рабовласництва, як стверджує Мегасфен, проте становище рабів було значно кращим, ніж у Греції. У Паталіпутрі той, хто погруз у боргах, міг за власним бажанням сплатити їх рабською працею, а після цього купити собі волю. Діти рабів не ставали автоматично рабами. Натомість у тих, хто був поза кастовою системою, становище було гіршим, ніж у рабів.

Згідно з найдревнішим індійським збірником священних текстів «Рігведа», суспільство поділяється на чотири касти, кожну символізує свій колір — варна. Касти утворилися з різних частин тіла першолюдини Пуруші. З рота був створений брамін (жрець), з рук — кшатрій (воїн), зі стегон — вайшія (торговець), з ніг — шудра (робітник). Кольорами каст були білий, червоний, зелений і чорний. Представники нечистого класу, ті, хто не належав до жодної касти, виконували найбрудніші роботи: утилізували трупи, виробляли шкури, збирали відходи. Вони були катами, прибиральниками крематоріїв, мисливцями, акробатами та жонглерами.

Найбільше зневажали робітників, що виробляли шкури. Позакастові особи селилися окремими громадами за межами міст. Їхнє пересування було обмеженим, оскільки вважалося, що вони забруднюють інші касти.

Кастам належало бути відокремленими одна від одної, що забезпечувалося правилами чистоти каст. Нижчим кастам заборонялося входити до кухні помешкання представника вищої касти. Слина вважалася брудною, тому не дозволялося підносити до рота посуд для напоїв. З іншого боку, слина представника вищої касти не була брудною для того, хто належав до нижчої касти. Також зверхність чоловіків над жінками демонструвалася за допомогою ритуальної трапези, коли жінка повинна була доїдати залишки їжі за чоловіком.

Скульптура лева, встановлена на пагорбі Дхаулі. Тут відбулася кривава битва, після якої Ашока прийняв буддизм. На пагорбі Дхаулі за наказом Ашоки були встановлені численні кам’яні колони. Найвідоміша з них та, у тексті з якої говориться про доб­робут у цілому світі

Прийняття Ашокою буддизму змінило духовну атмосферу в імперії. Хоча Каутілья підкреслював важливість доброчесності для правителя, він не бачив причин змінювати становище каст. Каутілья вважав, що єдине заняття селян, які належали до касти шудр, — обробка землі, що становила життєве призначення цієї касти. Шудр треба було експлуатувати всіма можливими способами. Те, що могло заважати селянам робити свою роботу, згідно з баченням Каутільї, не повинно було потрапляти до їхнього поселення. Тому