Мор Йокаї - 20 000 років під кригою

class="p1">Весь час кит тримав своє маля у пащі, не випускаючи його звідти ні на хвилину, і облизував язиком його голову.

— На поміч, Бебі! — гукнув я ведмедицю. — Якщо переможемо, буде в нас і м'ясо.

Бебі не потребувала якихось заохочень. Ведмеді знають, що робити в таких випадках. Вони вміють пірнати, плавати, під водою можуть забити й морського слона, якщо зустрінуться з ним. Бебі тільки на те й чекала, щоб кашалот, який хитрістю уникнув удару китового хвоста, підкрався до голови самки. У Бебі був непоганий досвід — не раз вона вже полювала на китів разом з китоловами. Коли раптом кашалотові вдалося добратися до китової голови, мені здалося, що кит загинув. Та Бебі з високої скелі миттю плигнула на спину кашалотові, запустила страшні киті в його шкуру й прокусила шию хижака саме в найуразливішому місці. Бебі, як видно, була досвідченим китоловом. Тепер уже кашалот налякався. Він відчув, що поранений у найуразливіше місце. З-під розірваної шкури почав литися той дорогий жир, за який і ціниться кашалот. Цей жир називається спермацетом. Тепер я побачив на власні очі те, про що не раз думав. Кашалот, підстрибнувши над водою не менше як на п'ятнадцять метрів, горілиць гепнувся у воду.

Я поспішив використати цю хвилину й миттю кинув йому в черево гарпун, дія якого смертельна, якщо він потрапить під шкуру. На воді знялися такі хвилі, що заплеснули всю печеру. Коли я став роздивлятися, страшенної потвори вже не було — вона зникла під водою. Разом з нею зникла й моя ведмедиця. Я перелякався, що страховисько потопило мою Бебі. Та через кілька хвилин Бебі виринула з води, спритно випливла на берег, стала на скелі й довго-довго дивилася у воду. Боротьбу було закінчено. Мій кит спокійно лежав на воді. Здавалося, що його очі з довгими віями повні подяки й мружаться на мене. Може, кит упізнав у мені свого рятівника? Нарешті він почав плакати (у китів також є сльози), а потім, знесилений, заснув.

Мандрівка в кашалоті

Минуло півгодини, і амбровий кит знову з'явився на поверхні води, але він більше не ворушився. Кашалот був мертвий.

— Тепер він наш! — сказав я Бебі, взяв мотузку, сів на спину ведмедиці й поплив до туші кашалота.

Двадцятиметрове страховисько і мертве викликало страх. Більшість іклів кашалота була завдовжки шістнадцять сантиметрів, тобто довші, ніж у найбільшого дикого кабана; ширина їх — вісім сантиметрів, і гладенькі вони, як слонова кістка. Найцінніша частина кашалота — голова. Саме в ній, між кістками та шкірою, в своєрідних заглибинах міститься дорогоцінний жир. Та голову я залишив наостанок. Важливіше було розібрати його тушу, бо коли б минув хоч один день, кашалот почав би гнити і так би смердів, що близько до нього й не підступиш. Я прив'язав амбрового кита мотузкою під щелепою і за допомогою Бебі витяг труп на скелясте побережжя. Тут було легше розбирати його.

Щонайперше я розпоров шкуру. Здирати її мені допомагала Бебі. Шкура згодиться для шатра. Придатна вона і для підошов на чоботи. Під шкурою була тоненька, наче шовк, плівка. З неї в Гренландії виготовляють сорочки для дівчат. Згортаючи цю плівку в сувої, я згадав про свою наречену. Буде і їй з чого шити білизну.

Потім почали знімати сало. Воно вкриває спину кашалота десяти-двадцятисантиметровим шаром. Я зрізав його широкими куснями й кидав прямо у воду. Звідти я легко зможу його виловити, коли воно мені буде потрібне. Під салом був кістяний панцир, яким огорнуто тіло кашалота і якого нелегко врубати навіть сокирою. Під панциром міститься червоне м'ясо (м'ясо звичайного кита — чорне). То вже здобич для Бебі. Для неї така здобич те саме, що Каліфорнія для шукачів золота. На радощах вона забула й про свою зимову сплячку.

Потім дійшла черга і до голови кашалота. Але перед тим як відкрити заглибини в кістках, де міститься спермацет, необхідно було подбати про бурдюк для жиру. Для бурдюка можна було використати шлунок і кишки кашалота. А добратися до його нутра було не важко. Ворота ж відчинені — паща кашалота роззявлена так, що й возом можна проїхати. Нижня щелепа довга, рівна, наче дошка: з неї вбік стирчать зуби. На щелепі лежить довгий червоний язик. Язик — смачна страва, тільки треба його покраяти, засолити й закоптити. Але всьому своя черга, а зараз треба розбирати кашалота.

В роті кашалота людина може стати на весь зріст. Піднебіння тварини вкрито щетиною. Ніздрі» що зовні утворюють один отвір, з'єднані прямо з легенями. Хрящевидна горлянка веде до м'язів, схожих на каучук. Саме за їхньою допомогою кашалот і реве, коли б'ється або коли буває закоханий.

А чи може амбровий кит кохати? Ще й як! У нього серце завширшки з мої плечі.

З пащі через горлянку до першої черевної порожнини веде отвір, крізь який можна пройти лише нагнувшися. Амбровий кит має чотири шлунки.

Перший з них повний залоз, котрі виділяють сік, яким розм'якшується проковтнута їжа. Доводилося не раз бачити, як кашалот відригує проковтнуту здобич, потім ще раз жує її й знову ковтає. Китолови помічали, як кашалот викидав проковтнуту акулу і тут же знову поглинав її.

В першому шлунку кашалота температура була плюс 58 градусів по Фаренгейту. Шлунок виявився зовсім порожнім. Як видно, кашалот давно ганявся за китом і не мав часу полювати на менших риб.

З першого шлунка до другого веде вузенька щілина, крізь яку можна тільки пролізти.

На дні другого шлунка я знаходив маленькі каракатиці та кістки раніш проковтнутих акул, які не розм'якли ще так, щоб могли пройти в третій шлунок, який безпосередньо зв'язаний з печінкою. (Цей кит не має окремих жовчних міхурів). Третій шлунок найменший з усіх шлунків кашалота. Це справжня машина. Його стіни довкола проросли кістками, між якими, мов між жорнами, перемелюється пожива.

Коли я зазирнув туди, то, признатися, налякався і враз відсахнувся.

Повітря в нутрі кашалота взагалі було не дуже приємним. З цього ж шлунка тягнуло смородом, що нагадував запах неприємних ліків, і я мусив припинити свою мандрівку. Третій шлунок ще працював на повний хід. Велика кількість нервів та жилок ще рухалися, між кістками-жорнами ще обертався якийсь великий незграбний клубок. Коли я повирубував і повитягав через горлянку потвори один за одним шлунки, то в клубку з третього шлунка впізнав величезного восьминога — страховиська морів, яке здатне своїми щупальцями