Роджер Желязни - Знамення Долі

за столом — високий худорлявий блондин з вусиками — кілька секунд дивився на мене, потім запитав:

— Ви побачитеся з містером Рейнардом?

— Так. У всякому разі я сподіваюся.

Він відкрив шухляду і вийняв невеликий коричневий конверт, в якому лежало щось явно більш об'ємне, ніж листок паперу. На конверті було написано ім'я «Люкас» і номер кімнати.

— Він не залишив нам адреси, за якою його можна було б розшукати, — Пояснив молодий чоловік. Він розпечатав конверт.

— Покоївка знайшла це кільце у ванній, коли він вже виїхав. Ви не могли б передати це кільце йому?

— Звичайно, — кивнув я.

Я прийняв кільце і присів у крісло тут же в холі мотелю. Кільце, власне, було перснем — червоне золото і блакитний камінь. Я не міг пригадати, щоб Люк коли-небудь носив його у моїй присутності. Я надів його на безіменний палець лівої руки, і виявилося, що воно ідеально підходить мені за розміром.

Я вирішив, що буду носити кільце до тих пір, поки не зустріну Люка і не поверну кільце особисто йому.

Розпечатавши конверт, я прочитав вкладену в нього записку:

«Мерль, мені дуже шкода, що обід не відбувся. Я чекав, але… Сподіваюся, все в порядку. Вранці я відлітаю в Альбукерк, пробуду там три дні, потім кілька днів в Санта-Фе. В обох містах зупинюся в «Хілтоні». Я хотів би ще дещо тобі розповісти. Будь ласка, зв'яжися зі мною.

Люк.»

Я подзвонив своєму трансагенту і з'ясував, що можу ще встигнути на денний рейс в Альбукерк, якщо поспішу.

Оскільки мені потрібна була жива розмова, а не телефонна, я так і вчинив. Я заїхав в бюро, купив квиток, заплативши готівкою, потім одазу ж попрямував в аеропорт, де припаркував свою машину і сказав їй останнє «пробач». Навряд чи мені доведеться побачити її знову.

Далі все пішло, як по маслу.

Дивлячись вниз, на плавно втікаючу землю, я розумів, що закінчується певна фаза мого існування.

Як і багато іншого, вона була не такою, якою би мені хотілося її бачити. Я хотів би якомога швидше залагодити цю тривалу справу з П. І назавжди забути про його існування. Потім я збирався відвідати людей, яких я давно вже повинен був відвідати, і побувати в деяких місцях, які давно вже мене манили.

Потім, пройшовши крізь Відображення я вчинив би остаточну перевірку Колеса-Привида, після чого зміг би податися до більш радісного полюсу мого існування. Тепер же черговість пунктів в моєму плані абсолютно помінялася, і все через П і через смерть Джулії, які якимось чином були пов'язані, і ще тому, що тут був замішаний якийсь незрозумілий мені фокус з Відображеннями.

Останнє турбувало мене найбільше. Чи не копав я собі могилу, одночасно піддаючи небезпеці друзів і родичів, і все це лише з почуття помилкової гордості? Я хотів справитися з цією справою самостійно, але чим більше я розмірковував про цю історію. тим більше враження справляли на мене можливості мого супротивника і вкрай жалюгідний стан моїх власних знань про П.

Ні, ні, тепер було би просто нечесно тримати решту сім'ї в невіданні. Їм теж могла загрожувати небезпека.

Так, я був не проти піднести їм цю справу в уже завершеному вигляді, в рожевій упаковці і перев'язану стрічкою — подарунок на Різдво, так би мовити, і все ж…

Прокляття! Я ПОВИНЕН розповісти їм усе. Якщо П добереться до мене, а потім переключиться на них, вони повинні бути готові.

Хоча мені і не дуже подобалася ця ідея, я повинен їм розповісти.

Я нахилився, і моя рука завмерла в повітрі над моєю сумкою, яка лежала під сидінням переді мною.

Я вирішив, що нічого страшного не трапиться, якщо я спочатку переговорю з Люком. Я вже покинув місто і, швидше за все, вони на якийсь час втратили мене з поля зору, так що я знаходжуся в безпеці. А Люк, можливо, дасть мені напрям або два для подальшого розслідування. Раз вже я вирішив розповісти їм цю історію, буде краще, якщо моя розповідь стане трохи довшою. Словом, я вирішив, що треба трохи почекати.

Я зітхнув, і попросив у стюардеси що-небудь випити. Тепер я рухався в Альбукерк зі склянкою в руці. На машині було б потрібно занадто багато часу. Короткий шлях через Відображення теж неможливий — я ніколи там не був і не знав, як знайти потрібне місце.

А шкода. Мені придалася б там моя машина.

Ймовірно, Люк зараз в Санта-Фе.

Я не поспішаючи робив ковток за ковтком і роздивлявся в ілюмінатор хмари. Те, що я спостерігав, відповідало моєму настрою, тому я дістав з сумки припасену книжку і читав до тих пір, поки ми не почали зниження. Тоді я знову виглянув у вікно — до обрію тяглися все ті ж нескінченні гряди хмар. Хриплуватий голос запевняв мене, що погода прекрасна.

Я чомусь згадав про батька. Десь він зараз?..

Я вийшов з будівлі терміналу, минув магазин сувенірів, набитий індіанською продукцією, мексиканськими горщиками й іншою нісенітницею, виявив телефон і подзвонив до місцевого «Хілтон».

Люк вже виїхав, як мені там люб'язно повідомили. Тоді я подзвонив в «Хілтон» в Санта-Фе. Як з'ясувалося, він дійсно оселився там, але зараз його в номері не було. Жінка з довідкового бюро аеровокзалу повідомила мені, що я можу встигнути на човниковий рейс вночі до Санта-Фе, виліт через півгодини, і показала, в якій стороні продають квитки. Я десь читав, що Санта-Фе — одна з великих столиць штатів, в якому немає великого аеропорту.

Поки наш «І-25» йшов курсом на північ, між витягнутими тінями гір поблизу від піку Санді, я раптово відчув, що Фракір починає стискатися навколо моєї кисті. Пішла нова пульсація — натиск і послаблення тиску мить потому. Я швидко окинув поглядом невеликий салон. Де ж небезпека, про яку мене попереджають?

Я сидів в задній половині машини.

Ближче до носа сиділа подружня пара середніх років, обвішана масою срібних коштовностей, вони розмовляли з техаським акцентом.

У середині сиділи три літні жінки, які з жаром обговорювали домашні події десь в Нью-Йорку. Через прохід від них розташувалася молода пара, дуже зайняті одне одним. По діагоналі від них і ближче до хвоста сиділи двоє хлопців з тенісними ракетками. За ними — черниця. Я знову глянув у вікно і нічого особливо небезпечного там не помітив. Притягувати ж до себе увагу будь-яким магічним прийомом я не хотів.

Тому я промовив одне слово на мові тари, потер зап'ястя, і пульсація припинилася. Хоча