Катя Губська - Пісок забутих богів, Катя Губська

XVII.

Пісок тягнувся безкрайнім морем золота, виблискуючи під нещадним сонцем. Повітря вібрувало, мов розпечене скло. Крок за кроком герої просувались углиб пустелі, наче крізь саму пам’ять Землі, до місця, де час зупинився.

Грейсон ішов попереду. Його очі були примружені, кроки чіткі. Він не був новачком у таких переходах. Його минуле — полон, війна, втрати — загартували тіло й дух. Усе в ньому промовляло до пустелі: "Ти мене не зламаєш." У руці він тримав Камінь, що ледве світився крізь тканину — пульсуючи, мов серце древнього світу. Час від часу він прикладав його до землі, вдивляючись у зміну відтінків піску.

Лейла трималася позаду, але не відставала. Її тіло змучене, губи сухі, але очі сповнені вогню. В руках вона стискала папірусну карту, на якій ледь помітні контури скель і символи — фрагменти шляху. Вітер зривав шаль із плечей, та вона її не поправляла — думки були десь далеко, в легендах про Осіріса, про його кайдани і про можливість звільнення.

Сенн ішов між ними, мов тінь. Його молодість давала витривалість, але страх перед невідомим проростав у серці. Він дивився вдалечінь і нашіптував древні фрази — мантри, якими його колись навчила мати. Пісок прилипав до його шкіри, а думки — до можливого кінця.

Попереду з’явилися скелі, темно-сірі, мов попіл, і зламані, наче розчавлені колосами часу. Камінь у руках Грейсона раптом засвітився сильніше. Він зупинився, став навколішки і приклав Камінь до плоскої плити, наполовину засипаної піском.

— Тут... — прошепотів він. — Це вхід.

Стародавній знак почав проступати на плиті: коло, всередині якого — півмісяць і хрест — символ Осіріса. Поруч Лейла знайшла табличку з піщанника, що лежала майже непомітною між камінням. Напис староєгипетською був наполовину стертий, але ключові слова можна було прочитати:

“Той, кого скувала вічність, спить під зірками. Його шлях охороняє триєдина печать: світло, слово і кров”.

Сенн підняв голову.

— Ми знайшли його...

* * *

Вітер здійняв хмару піску. Коли вона розсіялась, плита почала рухатись, відкриваючи вхід у темний вузький прохід. Усередині — тиша, що глушила думки. Вони ввійшли.

Перші кроки були напружені. Повітря стало важким, прохолодним, просякнутим ароматом старих смол і зотлілих тканин. Стіни вкривали барельєфи — сцени з життя Осіріса: його суд, смерть, кайдани, сон під землею.

Грейсон торкнувся однієї з плит. Камінь спалахнув і освітлив фреску: Осіріс прикутий ланцюгами, його очі відкриті — мовби дивився просто на них.

— Це не просто гробниця, — промовила Лейла пошепки. — Це місце, де він чекає...

Коридори розходились трьома напрямками. В центрі — стародавній механізм у формі сонячного диска, в який можна було вставити Камінь. Грейсон обережно це зробив.

Загуркотіла кам’яна плита, і середній прохід відкрився. З нього повіяло вогкістю та дивним теплом.

Прохід вів до високого залу. Склепіння підіймалось на десятки метрів вгору. Статуї богів — Анубіса, Ісіди, Тота — дивились згори. По центру — вівтар, а за ним — кам’яна арка, затягнута ланцюгами.

Грейсон підійшов ближче. Камінь пульсував у його долоні, змушуючи його серце битися частіше.

— Вони... не просто скували його. Вони боялись, що він прокинеться раніше, ніж має, — сказав він.

— Щоб його пробудити... потрібна сила крові. Не жертви, — Лейла тримала табличку, вивчаючи її. — А спадкоємця. Того, хто носить символ на тілі чи в душі.

Сенн мовчки відкотив рукав. На його плечі — знак у формі півмісяця, як на плиті зовні. Він здригнувся.

— Мати казала, що я народжений у ніч зімкнення зірок... — прошепотів він.

У тиші знову почувся звук: ланцюги почали рухатись, повільно, мов прокидались самі по собі. Камінь світився дедалі яскравіше.

— Що б не сталося... ми вже всередині, — мовив Грейсон і став поряд із Сенном.

Арка почала розчинятися. З неї — не вихор, не шум, а подих, глибокий і стародавній, що торкнувся їхніх сердець.

І в глибині, крізь туман і напівтемряву, вони побачили фігуру, прикуту до трону, погляд якої повільно повертався до світу...

Сподіваюсь Вам подобається :) чекаю на Ваші коментарі та не забуваємо ставити сердечки :) 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍