Надія Залива - Обрані, Надія Залива

– О, Кірстен, привіт! Ти досить швидко дібралася! – перервав мої спогади Ерік. – Ти вже зустрілася з Карен?

– Привіт. Так, вона відправила мене до Магістра.

– Чудово, пішли разом, мені теж туди, – Ерік безцеремонно заштовхнув мене у відкриті двері і потягнув сходами нагору.

Кабінет Магістра знаходився у дальньому крилі четвертого поверху. Ми підійшли до дверей, з табличкою «Магістр». Ерік швидко без стуку відчинив двері і підштовхнув мене першою пройти всередину. Сам зайшов слідом і зачинив двері.

– Доброго ранку, я Вас чекав, – повідомив Магістр лише на мить відірвавши погляд від паперів. – Сідайте.

Кабінет Магістра був невеликим. Весь простір біля стін займали стелажі з книгами, свитками та артефактами. По центру стояв великий стіл, за яким і розмістився Магістр. Він був досить кремезним чоловіком, тому виглядав досить гармонійно за великим столом. На вигляд йому було років сорок, але його сивина говорила про те, що Магістр набагато старший. Перед столом стояли два крісла, в яких ми з Еріком і розмістилися.

– Я приніс звіти, – промовив обраний, коли Магістр відклав свої справи.

– Що кажуть обрані? – поцікавився Магістр швидко переглянувши свитки зі звітами.

– Новини невтішні. Конфлікти трапляються дедалі частіше. Особливо під Ліском.

– Хто контролює ту ділянку? Я не бачу звіту.

– Клеменс. Але з ним я не зустрівся.

– А як справи біля Ворлена? З того напрямку теж немає звітності.

– Стефан з Річардом нічого не знайшли. Маг ніби крізь землю провалився, ніяких слідів, жодної інформації. Звіт буде пізніше.

– Еріку, покличеш до мене Карен. Вона повинна була відстежити сліди Аларіка і Куно.

– Від них нічого не прийшло?

– Ні. Все як і раніше. Можливо Клеменс щось розповість, це його територія. Ерік, закінчуй патрулювання і повертайся до навчання. Поки що обраних вистачає.

– Добре. Бувайте, – Ерік підморгнув мені і вийшов з кімнати.