Віталій Механік - Картограф, Віталій Механік

— Куди ми зібралися?! — з-під картатої шапки на Зейна вороже зиркали вузькі світлі очі. — А-а-а, наш «досвідчений» картограф! — чорно-жовта постать розігнулася.

— Мені потрібно оглянути «Плутон», — тихо, але наполегливо сказав картограф, передчуваючи проблеми.

— Дозвіл є?! — нахабно поцікавився технік, заступаючи дорогу.

— Навігатор Баз Фрімен дозволив за згоди кепа, — ввічливо говорив чоловік, а всередині закипала лють.

— Я проти! — міцний чолов’яга насувався на Зейна, притискаючи того до стелажа.

— Мені дуже потрібно, — твердіше сказав Норд.

— Краще біжи звідси зі швидкістю світла, а то…

— А то що? — Норд не відвів погляд. — Бити будеш?

— Гарна ідея, — злі очі робітника бажали пропекти дірку в лобі картографа. Зненацька ліва рука чорно-жовтого різко смикнулася знизу вгору й завдала Норду удар під ребра.

— Аргументи скінчилися, — їдко зауважив Норд. Відчуваючи спиною тверду опору, чоловік пхнув техніка коліном у живіт. Болісно застогнавши, чолов’яга пролетів метрів тринадцять, стукнувся об каркас розібраного андроїда, зрикошетив і довго кумедно підстрибував по палубі тугеньким м’ячиком.

— А ти, друже, літаєш погано, — холодно зауважив картограф. — Продовжимо навчання, чи досить?

— Зараз ти у мене інше заспіваєш! — тримаючись правицею за живіт, технік різко відіпхнувся лівою, став на ноги й посунув кудись до столів. Підсилювач кулаків шукатиме, або підмогу викличе.

— Так ми не домовлялися, — Норд стрибнув навперейми, успішно перелетів через ближній стіл, зачепився за наступний, але руками дотягнувся до здорованя, котрий ухопив річ, схожу на пульт дистанційного керування. Смикнувши чолов’ягу за плече, Норд заломив тому руку за спину, однак мале тяжіння не дозволило притиснути її до спини, до хрусту в суглобі, до больового шоку. Вдалося лише вирвати довгасту річ і відлетіти на безпечну відстань, бо технік з розвороту націлився ногою в око картографу.

— Ти впертий і дурний! — Зейн ухопився за каркас андроїда, глянув на річ. Аварійний виклик персоналу. А де портативний комунікатор? Невже забув начепити?

— І до того ж боягуз! Підкріплення викликаєш, бо самому страшно битися! — чоловік хряснув пультиком об скелет робота. — Забудь про допомогу. Що робитимеш? Тікай звідси зі швидкістю світла, або я викину тебе у відкритий простір. За напад відповіси. А те, що наплів бовдур Трол Вегер, нічим конкретно не підтверджено. Хто ти такий, щоб перешкоджати мені? — картограф відштовхнувся від скелета й спрямував себе до техніка. Жаль, немає чим притиснути до палуби. Хіба що зв’язати, аби не плутався під ногами.

Здоровань пручався довго, але нога його потрапила в плетиво дротів під столом і надійно  в них застрягла.

— Ти пожалкуєш. Моя команда викине тебе у відкритий простір, і ми подивимося скільки часу ти протягнеш, — хрипів переляканий здоровань, коли його руки, скручені ззаду тонким дротом, Норд завів під стіл і там надійно прив’язав до стійки живлення сталевою стяжкою. Згорблений технік борсався, плювався й щедро сипав прокльонами.

— Посидь, подумай про життя-буття, — майже лагідно говорив Норд, запхавши картату шапку в рот поневоленого. — Кричати забороняю, а то хтось почує, прибіжить і завадить мені здійснити одну цікаву подорож. Можу взяти з собою. Згоден? В штанці накладеш, коли зблизька побачиш Хмару! Вона стирчить в небі, мовби очікуючи нового нападу. Познайомити ближче?!

Бідний технік вирячився на картографа переляканими очима. Він не радий, що зв’язався з божевільним, плюс приниження. Ото позбиткуються товариші, коли знайдуть прикутого в цікавій позі під столом.

— Хочу спитати, он той одномісний зонд справний? — картограф ткнув пальцем у найближчий. — Ні? А той? Нормальний. То й добре. Бувай. І нікому не кажи, що тут сталося. Це — секрет, — Норд притис пальця до губ.

Чергового техніка прийдуть міняти годин через шість, отже є час помилуватися «Плутоном» і розібратися з пілотованими зондами. У правдивості слів здорованя Норд сумнівався, тому спочатку треба перевірити буцімто поламаний ближній.

Підійшовши до човника, чоловік задер голову, роздивляючись темний, весь у виразках каверн, корпус. «Краплини» з’їли половину товщини броні. Дивом не сталося розгерметизації. Чи Хмара навмисне випустила корабель? Норд підозрював, що в арсеналі об’єкта, що вільно літає в атмосфері Фори, повинна бути зброя набагато ефективніша за вибухові тверді кульки.

Про той клятий електромагнітний імпульс картограф теж багато чого дізнався. Імпульс короткочасний і вбиває електроніку наповал. Клітки Фарадея — суцільні металеві, надійно заземлені скрині — занадто громіздкі для захисту ніжних наночипів. Процесори були й будуть слабкою ланкою, як їх не захищай. До того ж один відомий вчений сказав, що немає сенсу бути цілою електроніці там, де гине людина.

— Ми повинні були померти. Термоядерний вибух є чинником одночасного вбивства процесорів і людей. Навіть товста металокерамічна броня «Плутона» не вберегла керувальні схеми від перенапруги. Скільки ж тисяч вольтів було наведено в металоконструкціях човника? — у Норда виникло сильне бажання покерувати улюбленцем Трола Вегера. На жаль, в практиці Зейна були тільки одномісні зонди для атмосферної розвідки. Посадити на поверхню такий апарат просто, а злетіти при сильному тяжінні не вийде: слабкий двигун.