Марина Вітер - У темряві серця, Марина Вітер
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Упродовж кількох тижнів лісовий притулок, що належав Гаспару, став для Армана й Олівії тимчасовим домом. Стара мисливська садиба була захована серед дерев, подалі від шляхів і людських очей. Тут усе дихало спокоєм: ранкові тумани, запах вогкості й трав, потріскування дров у каміні, теплі руки дитини, що знову навчалась посміхатись.
Олівія вперше за довгий час відчула, що не мусить боротися щосекунди, вона вставала з Елоїзою, варила просту їжу, співала їй пісень, яких її навчила мати. А Арман? Він мовчки рубав дрова, лагодив дах, робив пастки на звірів та щось в його очах змінилось — там з’явилась м’якість, яку вона раніше лише здогадувалась відчути.
— Нансі загинула через мене, — промовив він одного вечора, сидячи з нею біля каміна.
— Вона зробила свій вибір, Армане, — відповіла Олівія тихо. — І він був правильний.
— Вона була частиною мого минулого, а ти… ти моє сьогодення і, якщо дозволиш, моє майбутнє.
Олівія не відповіла одразу, а просто взяла його руку і притиснула до серця.
Та спокій не тривав довго.
Одного ранку Гаспар увірвався до кімнати:
— Вони знайшли нас.
— Хто?
— Люди Анрі, але не він сам — він залишив місто, а його слуги вже прочісують ліси. І одна з патрульних груп зникла вчора, я думаю, вони вже близько.
Арман підвівся.
— Ми не втечемо вдруге треба діяти.
— У тебе є план? — спитала Олівія.
— Так, я повернусь до столиці в мене ще є друзі в Сен-Люміє, в королівському дворі. Якщо Анрі вирішив гратися в політику — я зіграю краще, але спочатку — я маю зустрітись із ним, один на один.
— Це самогубство.
— Ні, — він усміхнувся. — Це виклик.
А тим часом, у столиці…
Анрі сидів у тіні мармурової зали, серед нових союзників — графів, лордів, амбіційних політиків. Його погляд був спокійний, але в кутиках губ — гірка усмішка. Після втрати Нансі він не став слабшим, але він став безжальним.
— Вони повернуться, — мовив він. — А ми будемо чекати.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У темряві серця, Марина Вітер», після закриття браузера.
