Йоанна Овсієнко - Смертоносний круїз, Йоанна Овсієнко

Зрозумівши, що я більше не збираюсь битися, чоловік відпускає мої зап’ястя та зводиться на ноги. Я теж піднімаюсь з підлоги та спішу поправити волосся, що геть розтріпалося при боротьбі. На сукню навіть дивитися страшно — вона порвалася у кількох місцях, так що місце їй тепер виключно на смітнику.

— Здається, ми з Ганею таки вийшли на слід культу. У нас з’явився підозрюваний. Я був упевнений, що ти теж хотітимеш приєднатися до цієї операції, а знаючи, як ти не хочеш, щоб твій дорогенький знав про твоє альтер его, вирішив підсипати снодійне в його брускети.

Його слова вражають мене. Повірити не можу, що Віталік вирішив провернути такий брудний трюк зі мною та моїм нареченим. Це просто немислимо!

— Звідки ти знав, що я не стану їсти брускети та не засну разом з Артуром? — запитую, навіть не намагаючись приховувати образи від такого типу маніпуляцій з його боку.

— Враховуючи оливки, якими їх прикрашено, у цьому можна було не сумніватися, — Віталік знизує плечима. — Ти ж їх з дитинства не переносиш.

Я вражена, що він усе ще пам’ятає таку дрібну деталь про мене, незважаючи на те, як багато часу минуло.

— Ми можемо продовжувати розсосолювати цю тему або ж нарешті вирушити до підозрюваного. Що обираєш?

Кидаю погляд на Артура, що тихенько посопує на дивані. Як би мені не хотілося залишати його, але це треба зробити. Тільки покінчивши з культом, ми зможемо бути щасливими разом. Це все заради нашого спільного майбутнього.

Переводжу погляд на Віталіка та рішуче стискаю долоні в кулаки. Цієї ночі буде поставлена фінальна крапка в даній історії.

~~~

— Незадовго після останнього вбивства ми застали цього чоловіка на сусідній палубі. Він був там сам один, — сухо та по-діловому вводить мене в курс діла Ганна. — Коли ми розпитали його, чоловік стверджував, що вийшов просто покурити та нікого не бачив.

Не минуло багато часу, доки я перевдягнулася з порваної сукні в зручні чорні штани та футболку. Пробратися з мого номеру до каюти Віталіка, де вже чекала його сестра, теж виявилося, на диво, легко — охорону виставили настільки розсіяно, що без проблем можна було промигнути повз них. Переживши цей круїз, обов’язково напишу скаргу на службу безпеки даної компанії. І за що вони тільки беруть такі великі гроші?

Варто було визнати, що дії пасажиру, якого описала Ганя, дійсно звучать підозріло, проте все ж цього недостатньо, щоб з абсолютною впевненістю звинувачувати його в причетності до культу та братися за допит.

— Нам потрібно знайти ще докази, — очевидно, думки Віталіка рухаються в тому ж напрямку.

— Ну то зробимо це, — відказує Ганя, рішуче потираючи руки. — Ми ж прослідкували за ним і знаємо каюту, у якій він живе.

Така ідея знайдеться найдоречнішою в даних обставинах.

— Можна провернути той самий трюк зі снодійним, який Віталік проробив з Артуром, — зауважую я, не здатна втриматися від подібної шпильки.

Та його це, схоже, тільки веселить.

— Навіть не сподівайся на вибачення.

— Чого ж ще очікувати від такого неотесаного дикуна?

— Ну вибач, що більше не відповідаю твоїм смакам. Раніше тобі такі дикуни подобалися, а тепер от британських джентельменів захотілося.

Його слова чіпляють мене, так що я вже готова вступити в серйозну перепалку, аж несподівано в суперечку втручається Ганя.

— Залиште свій збочений флірт на потім. Зараз у нас є більш важливі справи.

І з нею просто неможливо не погодитися.

~~~

Очевидно, підозрюваний належить до VIP-гостей круїз, оскільки коло його каюти виявляється аж трійка пильних охоронців, на відміну від порожнього коридору біля нашого з Артуром номеру. Сюди так просто пробратися не вдасться.

— Що робитимемо? — тихо запитую в своїх супутників.

Ми троє причаїлися за рогом і вимушені терміново вигадувати новий план.

— Доведеться йти на пролом.

— Іншого виходу немає, — погоджується з братом Ганя. — Нападемо одночасно, тоді вони не встигнуть покликати підмогу.

Як же я жалкую, що беру участь в подібному, але зараз відступати вже надто пізно. Враховуючи тиск обставин, у мене просто немає іншого вибору.

— Ну то вперед.

Коли ми з Красніями вискакуємо зі сховку та разом атакуємо охоронців, я відчуваю давно забутий азарт, підсилений значним викидом адреналіну. Не пам’ятаю, коли востаннє відчувала себе настільки живою.

Суперник значно крупніший за мене, проте його повільна реакція дозволяє мені знайти доречний момент і завдати удар в правильну точку на шиї, що здатна позбавити людину свідомості, але не нанести непоправних ушкоджень.

Озирнувшись, бачу, що Віталік з Ганею вже також встигли розправитися зі своїми опонентами. Тепер нічого не стоїть на заваді між нами та номером.

Входжу досередини та одразу ж мимоволі помічаю, що тут значно більше простору, ніж у нашій з Артуром каюті, хоч інтер’єр виконаний у тому ж стилі.