Сергій Олексійович - ВІа бра, Сергій Олексійович

- І це вірно, бо якби ти знав скільки нам їх дарують під час гастролей, а в мене алергія на живі квіти. То дівчата всі собі забирають..
Мені тут добре. Не взагалі тут. А саме з тобою я почуваю себе у безпеці. Давно так не почувала. У вас тут звісно люди різні, но от богато хороших людей. Ті хто не лізі з зайвими питаннями. І ще мені та, я думаю, і дівчатам теж сподобався той факт, що нас відразу прийняли, як за своїх. Наче ми сто років знайомі. Ти тільки на Надію подивись, як вона тут усіма командує. Вона завжди в нас така. - Каже мені Альбіна.
- Та саме прикольне те, що всі її слухаються. - Відповідаю я. -  В мене немає слів, як вона усіх так швидко узяла під свою опіку.  
- Це вона вміє, - посміхнулася Альбіна.
- Ідіть вже до нас — Покликала нас Віра, яка і в цей  самий час вже їла готовий шашлик.

Нізвідки з'явилися пляшки та келихи. Усі собі розлили. Що кому подобається. 

- Я горілку не п'ю. Зранку, -  під суспільний сміх сказала Віра. 
- Віно? Шампанське? Чого бажають пані?
— Шампанське! Ми ж аристократи чи як? - Сміється Віра.
- Зараз буде вам шампанське, — заспокоїв її Андрій. - 
Євген, поїхали за шампанським для наших гостей. 
Хлопці сіли в автівку і не минули й п'ятнадцяті хвилини, як вони повернулися назад. - 
- Три пляшки. Кожній по одній. Протягнув він дівчатам з "ВІАбри" шампанське.

- Вони роблять для нас такі речі. Так. Неочікувано. Так для нас і не таке робили. Але вони знали, хто ми такі й тому перед нами пускали пили в очі. Вони чогось від нас хотіли. Ну ти ж розумієте, як це престижно переспати з кимось з нас, а потім вихвалятися перед друзями. Типа я спав з отою малою з "ВІАбри". - Каже Аля.
- Твої друзі не знають, хто ми такі. І я помітила, що більшість не дивиться на нас, як на об'єкти сексуальних домагань. Більшості тут від нас нічого не треба ґ. Просто гарні друзі в все. Навіть отой ваш Антін той просто веселий та смішний хлопець. До речі цікаво він хоч колись буває тверезим? Мабуть, в цьому стані він інша людина. 
- Так все і є. 

- Я дякую тобі та всім твоїм друзям за такий прекрасний ранок, — зізналася мені Альбіна. - Я правда почуваюся простим звичайним дівчиськом, як кілька років тому.
- Все це завдяки тобі та твоїм друзям.
- Це так приємно. Знати, що до тебе добре ставляться тільки тому, що ти нормальна людина, а не якась супер, мега зірка.
- Подивися, як щиро і по-справжньому сміються та посміхаються Надя та Віра.
- На мою думку це чудово!
- Прекрасно жити, бути й відчувати себе ні від кого незалежною та вірити, що тебе люблять просто за те, що ти така є.
- Дякую, — ніжно обійняла мене Альбіна і ми пішли з нею тримаючись за руки кудись дуже далеко звідси.
Та це вже зовсім інша історія....

Кінець