Сергій Кузнєцов - Казочки-анекдоти, Сергій Кузнєцов

Тільки-но зібрався зручно вмоститися на лаві та добряче поласувати у спокою та тиші, але не так сталося, як гадалося. Хлопці-баскетболісти з’явилися на майданчику та почали готуватися до гри. М’ячем стук-грюк! Оце ще мені проблема! На всіх охочих спортсменів не напасешся будь-яких смаколиків. Хоч моя коробка була й чималенька, але ж то моя коробка. Баскетбольна команда тут зовсім ні до чого. Я вирішив відтягти коробочку трохи далі від отих бешкетників, за кущики біля лави. Щоб галасу було менше.

Тоді прибіг дворовий собака, сів поряд та почав жалісно дивитися на моє морозиво. Ти бач, який! «Собака! Хіба ти не знаєш, що тобі не можна їсти морозиво? Простудишся! Йди геть!» Скільки ж іще у нас безпритульних тварин! Чи я їх маю годувати?

Таким чином я з’їв декілька порцій морозива… не рахував. Добре, що ніхто не заважав отими дурнуватими питаннями «скільки зможеш з’їсти?» Скільки схотів, стільки й з’їв – це для початку. Трохи перепочив, роздивився залишок ресурсу. Усі блакитні пакуночки, які залишилися у коробці, рівнесенько лежали рядочками та чекали на свою чергу. Потім мені згадалися слова пілота про те, що все морозиво однієї партії. Так-так. Але чому ж я маю йому вірити? Вірити на слово незнайомому чарівнику? Мабуть, що не варто. Він злетів собі та й зник хутенько. Вже не перепитаєш. А морозиво ж може бути різного ґатунку та якості. Треба впевнитися у якості кожної порції – бо порядок має бути у всьому. Я ж звик ставитися до своїх громадянських обов’язків відповідально. Чарівництво тут ні до чого.

Що ви кажете, шановні? Існує вірогідність отримати простуду? Ні-ні. Дарма хвилюєтеся. Це лише якщо їсти морозиво поспіхом. Я ж не такий, я їм морозиво з повагою до продукту, намагаючись відчути смак повністю, повільно та ретельно. Але навіть якщо ризик й існує реально, то що? Відступати перед труднощами? В жодному разі!

Їсти морозиво – то ризикована справа, звісно. Але ж якщо треба для суспільства, то треба. Я ж не можу ховатися від небезпеки – маю виконати свій обов’язок без страху та вагань. Враховую також всі можливі небезпечні випадки – може бути дуже важко, зовсім важко... Якщо вже не стане сил доїсти морозиво до кінця – не відступлю ніколи – тоді понадкушую всі порції. Аби пересвідчитися у якості кожної. Жодна не залишиться без уваги!

Я почав рішуче куштувати морозиво – не поспіхом, а повільно, ретельно – деякі порції з’їв цілком, деякі до половини, деякі лише надкусив. Якісь чужі діти вештались коло мене та підозріло споглядали – не обходить. Але халепа підкралася зненацька, з іншого боку – черговий пакуночок здався мені занадто м’яким. Морозиво хлюпнуло у мене у руці та потекло крізь обгортку. Воно розтануло у теплі. Як шкода! У коробці залишилося ще багато порцій, але їсти його вже було неможливо – тільки пити… Чарівне ескімо неапетитно плюхалося у коробці, протекло на землю і перетворилося на невеличку калюжу у траві. От невдача!!! Рідке морозиво – то не для мене. Більше не їстиму!!!