Елісса Фенікс - Дружина Повелителя Демонів, Елісса Фенікс

Катя сиділа на широкому підвіконні своєї кімнати, загорнувшись у теплий плед. Її погляд був спрямований у темряву за вікном, але думки блукали зовсім в іншому місці. Після всього, що сталося з Дзеркалом і дивного сну, вона не могла знайти собі місця.

«Катерія…» – голос досі лунав у її голові. Хто говорив із нею? Чому саме це ім’я?

– Ти зовсім не схожа на дівчину, яка тихо сидить у своїй кімнаті й слухняно чекає своєї долі.

Катя здригнулася. Повелитель демонів стояв біля дверей, його рука спиралася на різьблену кам'яну арку. Він був одягнений у темний халат, що не приховував широкі плечі та силу його тіла. У світлі місячних променів його очі здавалися ще глибшими, а риси обличчя – м'якшими, ніж зазвичай.

– Просто не можу спати, – чесно зізналася вона.

Він повільно наблизився, його погляд ковзнув по її обличчю, ненадовго зупинившись на її губах, а потім – на тату, що світилося на її руці.

– Вони пульсують…

Катя опустила очі. Він мав рацію. Лінії на її шкірі ніби жили власним життям, слабке сріблясте світло виходило з них, вібруючи в такт її серцебиттю.

– Що це означає?

Повелитель нахмурився.

– Це знак обраних. У світі демонів ті, кого вибирає Дзеркало, мають особливий дар. Але не всі здатні його розкрити.

Катя напружилася.

– І що це за дар?

Він не відразу відповів. Замість цього присів на підлокітник крісла навпроти неї і задумливо провів рукою по підборіддю.

– Лише одна з усіх наречених доживала до моменту, коли знак активувався повністю.

Катя відчула, як у неї холоне всередині.

– І що з нею сталося?

Його погляд став темним, глибоким, наче безодня.

– Вона зникла.

Розмова, що змінює все

Тиша між ними розтягнулася. Катя відчула, як її серце забилося швидше.

– Ти… ти взагалі щось знаєш про цей дар? – нарешті запитала вона.

Повелитель демонів задумливо провів пальцями по своїх кігтях, перш ніж відповісти.

– Є легенди. Але більшість із них – напівправда.

– І що кажуть ці легенди?

Він нахилився вперед, його золотаві очі вловили світло місяця.

– Обрані наречені не просто дружини Повелителя. Вони – ключ до древньої сили, що прокидається раз на століття.

Катя відчула, як її долоні спітніли.

– Якої сили?

Він відкинувся на спинку крісла й зітхнув.

– Легенди кажуть, що ця сила може або зміцнити імперію демонів, або зруйнувати її.

Катя напружилася.

– А якщо я не хочу ні зміцнювати, ні руйнувати?

На мить він усміхнувся – ледь помітно, ледве стримуючи це.

– Ти вперта.

– Це комплімент?

– Це факт, – сказав він, його погляд став м’якшим. – Ти не схожа на жодну іншу.

Катя відчула, як її щоки спалахнули.

– І що мені робити?

Він підвівся, підходячи ближче. Його постать нависла над нею, темна й сильна.

– Вижити.

Катя стиснула губи.

– Це все?

Він нахилився ближче, його дихання обпалило її щоку.

– Це найголовніше.

Вона відчула, як у неї по спині пробігли мурашки. Але перш ніж вона встигла щось сказати, він відступив.

– Ти повинна бути обережною, Катеріє.

Вона здригнулася.

Він розвернувся і пішов, залишивши її саму з думками.

А вона ще довго сиділа в темряві, відчуваючи, як серце шалено б'ється в грудях