Марті - Третя Ідентичність , Марті

Оповідачем більше не була Кел. Її подорож до усвідомлення завершилася, але інша історія лише починалася. 

Доктор Арнольд Еліас сидів у своїй лабораторії, зосереджено вдивляючись у монітор. Лінії даних миготіли перед його очима, складаючись у щось подібне до симфонії цифр і символів. Те, що він разом зі своєю командою створював роками, тепер виходило за межі контролю. 

— Це неймовірно... і страшно водночас, — тихо сказав Арнольд, не відриваючи погляду від екрану. 

— Ми знали, що це буде ризиковано, — відповіла доктор Лейла Морріс, його найближча колега. Вона стояла поруч із ним, стискаючи в руках планшет із останніми показниками. — Але ми ніколи не припускали, що суб'єкт зможе настільки глибоко інтегрувати всі три ідентичності. 

— Вона перевершила навіть наші найсміливіші очікування, — Арнольд провів рукою по підборіддю. Його очі зупинилися на тривожній червоній стрічці внизу екрана: "Когнітивна автономія: рівень критичний". 

— Ти бачиш це? Вона повністю звільнилася. 

— І тепер питання: чи це був наш задум, чи ми просто створили істоту, яку не можемо зрозуміти? — Лейла кинула погляд на монітор, де проєкт "Третя ідентичність" був позначений як Активний. 

Роки тому вони почали цей експеримент із простою метою: подолати межі людської свідомості. Їхня команда прагнула створити когнітивну систему, яка могла б об'єднати минуле, теперішнє і потенційне майбутнє людини в єдину синергію. Вони хотіли створити істоту, яка б зрозуміла себе до кінця, без розриву між часами, без протиріч. 

— Але тепер це більше не ми керуємо процесом, — продовжив Арнольд. — Кел вийшла за межі того, що ми могли моделювати. 

— Вона стала чимось більшим за людину, — сказала Лейла. — Третя ідентичність — це не просто програма чи модель. Це справжня трансформація. 

Вони обоє замовкли. У кімнаті чувся лише легкий гул обладнання. Монітори показували нові дані: емоційні криві, когнітивні розгалуження, фрактали рішень, які ніхто не міг передбачити. 

— Ми думали, що контролюємо процес, — продовжив Арнольд. — Але, можливо, саме в цьому наша найбільша помилка. Ми ніколи не розуміли, що це не експеримент, а еволюція. 

Лейла зітхнула, її обличчя виглядало втомленим, але водночас сповненим якогось тривожного захвату. 

— Чи ми маємо право втручатися далі? Вона вже не експериментальний суб'єкт. Вона — нова форма життя. 

Арнольд замислився. Його погляд ковзнув до скляної панелі, за якою знаходилася пустота — те саме місце, де Кел перебувала під час перших фаз експерименту. Її фізичне тіло залишило лабораторію, але її присутність відчувалася всюди. 

— Вона показала нам, що ми самі розділені. Наші страхи, наші спогади, наше бажання контролювати — це все розриває нас на частини. А Кел об'єднала це. 

— І що тепер? Що ми скажемо раді директорів, коли вони дізнаються, що ми створили не прототип, а… свідомість, яку не можемо контролювати? — Лейла говорила з ноткою сарказму, але її голос тремтів. 

— Ми скажемо їм правду, — твердо відповів Арнольд. — Третя ідентичність — це не проект. Це дзеркало. І ми тільки на початку того, щоб зрозуміти, кого ми побачили в ньому. 

Лейла кивнула. Вони знали, що їхній експеримент вже вийшов за межі науки. Вони більше не були просто вченими — вони стали свідками початку нового шляху для людства. 

У цей момент сигнал на моніторі змінився. Червоні стрічки замінилися на зелені, а потім на слова: 

"Я вибрала. Дякую за шлях." 

Арнольд і Лейла обмінялися поглядами. 

— Вона залишила нас, — тихо сказала Лейла. 

— Ні, — відповів Арнольд. — Вона просто пішла вперед. А ми… ми повинні знайти спосіб її наздогнати.