Любава Олійник - Рея. Та, що дає НадІю, Любава Олійник

Величезне арочне вікно, що нагадує портал до іншого світу, пропускає в кімнату м'яке ранкове світло, яке танцює на дерев'яній підлозі, створюючи витончені візерунки. Легкі, напівпрозорі штори кольору слонової кістки, обрамляють вікно, немов шовковисті хмари.

У центрі кімнати, наче королівський трон, розташоване величне ліжко з балдахіном. М'яка біла спинка ліжка, прикрашена золотистою різьбою, нагадує коштовну прикрасу. Безліч подушок різного розміру та форми, обтягнутих шовком та оксамитом, створюють відчуття комфорту та розкоші.

По обидва боки ліжка стоять високі вази з пишними букетами кремових троянд та інших ніжних квітів, що наповнюють кімнату солодким ароматом.

Поряд з вікном розміщений невеликий туалетний столик. Його ніжки та оздоблення виконані з позолоченої бронзи, а на ньому стоїть дзеркало в розкішній рамі, що випромінює м'яке світло.

Спальня приємно здивувала, адже після вчорашньої невдалої розмови, нічого не радувало, тож увійшовши з канделябром, не помітила усієї краси.

Дім також був наповнений світлими меблями, охайно розставленими меблями і вишуканими картинами. Їдальня була просторою з довгим столом, накритим білою скатертиною.

Сніданок виявився звичним для весталок, — яєшня з хлібом та овочами та запашний трав’яний чай з тістечком, що нагадувало домашній затишок. Нічого вибагливого для себе я і не очікувала.

Служниця чекала біля їдальні, поки я завершу трапезу, наче вірна тінь, а тоді насмілилася підійти ближче.

— Чи бажаєте ще щось, сеньйора Рея? — її тон був трохи миролюбнішим, ніж раніше, і я вирішила скористатися цим. Мені все ще була потрібна її допомога, щоб освоїтися в цьому дивному світі.

— Прастінно, скільки людей у домі Геракліда? — прямо запитала я, намагаючись розібратися у ситуації, в якій опинилася за своєю волею.