Mira - Крок за кроком до тебе, Mira

18Глава 18: Несподіваний поворот

Марина йшла по життю з відчуттям полегшення. Вона зробила важливий вибір, і хоча сумніви іноді знову з’являлися, підтримка Максима була для неї тим, що давало сили. Вона вперше за довгий час відчула, що її життя набирає нових фарб, що вона більше не розривається між минулим і теперішнім.

Але однієї неділі, коли вони разом з Максимом вирушили на прогулянку по парку, Марина раптом побачила щось, що змусило її серце завмерти. У далині, на лавці біля озера, сидів Андрій.

Він був один, схиливши голову до плеча, немов намагався зрозуміти щось важливе. Він не помітив їх, але Марина відчула, як її серце відгукнулося на цей погляд. Чи справді вона змогла все забути?

Максим помітив її погляд і зупинився. Він стиснув її руку, дивлячись на неї, намагаючись зрозуміти, що саме сталося.

— Ти хочеш підійти до нього? — спитав він, хоча в голосі було чітко чути, що це питання скоріше про те, чи хоче вона бути з ним, чи все ще є частина, яка тягнеться до минулого.

Марина мовчала, важко вдихаючи повітря. Вона відчула, як минуле знову заполоняє її думки, хоча вона вже зробила вибір. Вона дивилася на Андрія, і щось всередині підказувало їй, що це ще не кінець цієї історії.

— Ні, я не можу, — сказала вона нарешті, стиснувши губи. — Це занадто важко. Я вже вирішила, що з тобою. Але… я не можу повністю його ігнорувати. Він колись був моєю частиною.

Максим посміхнувся, але його посмішка була спокійною, навіть трохи сумною.

— Я розумію, — відповів він, тримаючи її за руку міцніше. — І я не вимагаю від тебе нічого. Ти повинна пройти цей шлях сама. І я буду поряд, щоб підтримати тебе.

Марина подивилася на нього, і знову відчула ту глибоку впевненість, що вона зробила правильний вибір, незважаючи на сумніви. Вона підняла голову і вирішила, що не дозволить своїм емоціям взяти верх. Вона знову подивилася на Андрія, але цього разу вона не відчула болю. Вона просто знала, що її місце поруч з Максимом.

— Давай йдемо, — сказала вона тихо, і вони разом пішли далі по парку. Андрій залишався позаду, але цього разу він вже не міг бути частиною її життя.

Через кілька днів після цього випадку, Марина почала помічати, що її рішення відокремитися від Андрія почало приносити несподівані результати. Вона почала отримувати дзвінки від старих друзів, з якими давно не спілкувалася, і нові можливості для роботи відкривалися перед нею.

Максим став для неї підтримкою, але й сам він змінився. Вони почали більше часу проводити разом, не тільки як пара, але і як партнери в нових проектах, що з’являлися у їхньому житті. Кожен день приносив нові випробування, але разом їм вдавалося долати їх.

Тим не менш, Марина все більше розуміла, що минуле, хоч і залишило на її душі свій слід, вже не визначає її майбутнє. Вона не була готова забути все, але була готова жити так, як їй хочеться. Вона навчилася відпускати те, що не можна змінити, і приймати те, що попереду.

Одного вечора, після того, як вони разом повернулися додому, Марина звернулася до Максима з питанням, яке не давало їй спокою останнім часом.

— А як ти? — запитала вона, поглядаючи на нього з ніжністю. — Як ти почуваєшся щодо цього всього?

Максим посміхнувся, але в його очах була глибока серйозність.

— Я з тобою, Марина. І я завжди буду. Все, що було і є між нами, це важливо. Але найбільше важливо те, що буде далі.

Її серце розцвіло від цих слів. Вона більше не відчувала, що тримається за щось минуле. Вона була готова йти вперед, разом з ним.

І хоча в її житті ще була біль, вона відчула, що цей біль більше не керує нею. Вона була вільною, і разом з Максимом вони рухалися вперед, долаючи всі труднощі та відкриваючи нові горизонти.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍