Таша Клим - Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим

Тільки коли слова вирвалися, подруга зрозуміла, що сказала. Софі — немов прокляття!

Зробивши кілька великих ковтків, я спустошила стакан, відчуваючи, як по горлу стрімко спускається міцна рідина. Через кілька хвилин я зрозуміла, що сили почали покидати моє змучене тіло. Щоб не відключитися прямо на піску, я заповзла в намет і, як тільки поклала голову на подушку, відразу відключилася.

***

13 листопада 2017 року

У таксі я не припиняла набирати номер Роя, але постійно потрапляла на автовідповідач. Учора я списала все на якийсь важливий семінар, через який він не те, що не подзвонив увечері, але навіть СМС не надіслав. Я сподівалася, що Рой пам'ятає про сьогоднішній день, але, наближаючись до його братства, поступово втрачала надію.

Коли машина зупинилася біля під'їзної доріжки, я мимоволі ахнула, побачивши бардак на лужку. Скрізь валялися червоні пластикові стаканчики та порожні пляшки з-під алкоголю. Підходячи до будинку, я відчувала, як у серці росте тривога. Кімната Роя знаходилася на другому поверсі й поки я піднімалася сходами, не побачила жодної живої душі, якщо не рахувати сплячого на підлозі вітальні хлопця.

Двері в кімнату Роя були відчинені, тому я увійшла без стуку. Усередині панував такий самий хаос, як і в усьому будинку, не було лише порожньої тари. Ковдра й подушки валялися на підлозі, а простирадло було страшенно зім'яте. З ванної почулася вода, і я подумала, що Рой у душі. Коли ми почали зустрічатися, хлопці з братства запропонували йому окрему кімнату з ванною, оскільки я не могла ходити до загального чоловічого душу.

Я була дуже зла, тому щоб трохи відволіктися, вирішила зайняти себе прибиранням і дочекатися Роя в кімнаті. «Напевно, вони вчора відзначали цей бісів семінар», — подумала я, поправляючи простирадло.

На тумбочці біля ліжка задзвонив телефон, і я вирішила перевірити, хто там. Побачивши на екрані ім'я Соф, я не стала довго думати, а відразу прийняла дзвінок.

— Алло.

— Ой, а-а-а, — дівчина на лінії явно розгубилася, почувши мене, — можна Роя до телефону?

— А хто його питає? — мій голос зрадливо здригнувся.

— Власне, а ти хто така? — нахабно спитала ця Соф.

Глибоко вдихнувши, я якомога впевненіше відповіла:

— Взагалі-то, я дівчина Роя.

— Пф, яка ще дівчина? — Незнайомка засміялася в слухавку.

— Якого біса ти робиш? — закричав Рой, підлітаючи до мене в одному рушнику навколо стегон.

Від переляку я випустила телефон, і той із гуркотом упав на підлогу. За півтора роки стосунків він ніколи не дозволяв собі підвищувати на мене голос. Рой підійшов і, боляче схопивши за руки, подивився в очі. Його обличчя виражало не те що злість, а скоріше дику лють. Шок, що охопив мене, продовжився недовго й серце прискорено забилося. За мить я почала все потихеньку усвідомлювати, і з моїх очей покотилися сльози.

— Відпусти, мені боляче, — захникала я, намагаючись вирвати руки.

— Еріко, що ти тут робиш? — сердито спитав Рой, не послаблюючи хватки.

— У нас сьогодні півтора роки, і я не могла до тебе додзвонитися, — схлипуючи, відповіла я.

Поступово пелена люті почала відступати з очей, і Рой відпустив мої руки. Я почувала себе такою розбитою, що не могла зрушити з місця. Тілом прокотилася хвиля тремтіння, і, здавалося, що ще секунда і я просто відключуся.

— Телефонувала Соф, — прошепотіла я, не відриваючи погляду від сірих раніше коханих очей.

Рой потер потилицю, а потім на його обличчі почала розпливатися хитра усмішка.

— Це, напевно, хлопці з братства, бачили, як ти...

— Мене ніхто не бачив, — відразу ж перебила я, не бажаючи більше чути брехні.

Рой застиг і не промовив жодного слова. Руки затремтіли, а ноги почали підкошуватись, тому, щоб не впасти прямо там, я вилетіла з кімнати. Спускаючись сходами, я більше не могла стримуватися, тому голосно заридала. Мені вже було неважливо є хтось у домі та чи бачить мене. Я хотіла якнайшвидше сховатися у своїй кімнаті від усього світу або просто зникнути назавжди...

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно