Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Навіть не думай.

Пі–Джей прочистив горло, Едріан заплющив очі. "Ой недобре, ой недобре", хвилювався хлопець. Річ у тім, Пі–Джей був таким собі базікою, здатним своїм потоком незв'язної мови або розсмішити цілий натовп до смерті, або нацькувати цей самий натовп один на одного. З огляду на "привітність" перших двох гостей, Едріан очікував другого результату.

–Давайте знайомитися? – весело запитав він.

Едріан ледь стримав зітхання відчаю. Дівчина на дальньому сидінні закотила очі.

– Я – Майя.– усміхнулася дівчина в балетній пачці.

Пі–Джей узяв її руку і чмокнув. Щоки Едріана спалахнули.

– Це Едріан, – продовжував Пі–Джей і доторкнувся до своїх грудей. – Я – Хайден Пітер Джей, можна просто Пі–Джей.

– Кес.– виставив п'ятірню хлопець у мантії.

Усі втупилися на нього від несподіванки, ніяково замовкнувши. Кес підняв брови й покосився на дівчину в дальньому кутку вагона. Правду кажучи, вони всі на неї втупилися.

–Та, що б... – вона з усієї сили вдарила кулаком у кнопку "стоп". – Я взагалі не пам'ятаю, як сідала в цей чортів вагон. –бурмотіла дівчина, піднявшись.

–Я теж узагалі–то...– задумалася Майя.

Кес насупив густі чорні брови. Ніхто не пам'ятав. Вагон стояв десь між станціями і не рухався більше, двері не відчинялися, усі здивовано переглянулися.

–Що за чорт? – запитала вона.

–Дай, мені.– Кес спробував розсунути віконниці дверей. Натягнуті на кісточки пальців рукава, піднялися, і Едріан помітив чорно–білі татуювання, які густо вкривають тильну сторону його долонь.

–Може, спробуємо перебігти в наступний вагон? – запропонував Пі–Джей.

–Потрібно пробратися до машиніста.– сказав Кес.

–Це навряд чи. – зітхнув Едріан. –Відкриття цього потяга було місяць тому, ними керують дистанційно.

–Повинен же бути якийсь зв'язок із пунктом управління. – задумалася дівчина з бордовими губами.

Кес підійшов до пункту зв'язку з диспетчером, але жодна кнопка не піддавалася натисканню, ніби кожна з них була заблокована.

–Схоже на бутафорію... – хмикнув Пі–Джей.

Вагон плавно рушив з місця, продовжуючи шлях, Кес від несподіванки поїхав назад, вчасно хапаючись за поручень.

–Ми, що знову їдемо? – здивувався Кес, дивлячись у вікно.

–Ну, і що нам робити?! – запитала дівчина з бордовими губами, вдивляючись в обличчя кожного.

–Зв'язку з диспетчером немає.– зітхнув Кес.

–Піти ми не можемо...–почав Едріан.

–Перейти в інший вагон теж.– Майя посмикала за ручки розсувних дверцят.

–Залишається чекати, куди ми приїдемо.– знизав плечима Пі–Джей.

Майя і Кес знизали плечима і повернулися на місця. Дівчина з бордовими губами не зрушила з місця, наче приросла до підлоги. Вона вдивлялася в чорноту за вікном ще кілька секунд, а потім, чортихнувшись, знесилено впала на сидіння. Усі продовжували в очікуванні дивитися на неї. Дівчина втягнула повітря через зуби.

–Чорт би вас... – зітхнула вона, не договорюючи. – Анабелль. Мене звуть Анабелль.

Кес криво посміхнувся. Пі–Джей плеснув у долоні.

–Ну, що, пограємо у пляшечку? – запропонував він.

–Ага, у стаканчик. – закотила очі Анабелль. – З дуба впав?

Кілька хвилин вони їхали мовчки. Кілька станцій вагон проїхав нормально, а потім різко, пригальмувавши, набрав неймовірну швидкість, усіх прибило до сидінь, Кеса сіпнуло вбік і він від'їхав до Анабелль, втиснувши її в поручень. Вона з силою штовхнула Кеса, повернувши його на інший бік лавки, краєвид за вікном роздивитися було неможливо, відчуття, ніби вагон зараз же злетить до неба. Раптово в салоні почорніло, Майя скрикнула.

–Чому варто вимкнути світло, і обов'язково знайдеться особа, яка починає верещати, як поранена? – гримнула Анабелль.

Майя зніяковіло опустила очі. Пі–Джей посунувся до неї.

–Я, до речі, теж можу покричати. – знизав плечима він. – За компанію.

Едріан торкнувся рукою палаючого чола, Кес розреготався, Майя привітно посміхнулася Пі–Джею, Анабелль закотила очі. У вагоні було темно, тьмяне червоне світло виходило від рухомого рядка над дверима в сусідній вагон. Раптово, замість реклами найближчих готелів, яку крутив монітор рядка, загорівся напис:

«Уяви…»

–Що це? – запитав Кес.

–Слово, складене з літер. – в'їдливо сказала Анабелль. – Ото дивина, чи не так?

–Чому ти така зла? – запитав Пі–Джей.

–Щоб ти запитав!– огризнулася вона.

–Що взагалі означає цей напис? – запитав Кес.

–Нам що, доведеться сидіти в темряві весь день? – простогнала Майя.

–Стій. А що якщо це квест? – припустив Пі–Джей.