Анна Стоун - Гармонія (2), Анна Стоун

Катана не розуміла, що відбувається. Поки вона йшла містом, то бачила вже в двох місцях проломи в чарівному куполі і мертвих магів, що його тримали. Жінка нервувала розуміючи, що, якщо це не зупинити, місто буде зруйноване.

Після цього було ще два вибухи неподалік порохового складу. Одягнута  в обладунки чарівниця побігла на крики, що долинали від головних воріт. Ситуація виявилася ще гіршою, ніж вона передбачала.

У захисній стіні була вже діра великих розмірів. Якщо далі так піде роенцям нічого не завадить потрапити до міста та перебити городян.

Подивившись на всі боки, Катана зрозуміла в кого ціляться воїни біля головних воріт. На вершині стіни на валгангу стояла людина. Навіть через шум жінка почула досить знайомий неприємний сміх. Витягнувши меч із піхов, вона побігла до кам'яних сходів, що вели до валгангу.

Майданчик перед брамою був усіяний трупами воїнів герцогства. Неважко було здогадатися, що це робота Леліли. Тільки вона могла подолати весь захист стін.

Принцеса Роену була одягнена в шкіряні обладунки, які хоч і виглядали простими, захищали її добре. Просто так до неї не підступишся.

- Лелила! Ти пошкодуєш, що робиш! - закричала Катана оббігаючи труп, що лежав на сходах.

- Пошкодую? - здивовано подивилася на неї Леліла. - Я легко впоралася з воїнами на стіні! А ваш захисний купол - це просто дилетанство! - розсміялася вона.

- Ти убила магів, що тримали купол? – навіщось запитала Катана, хоч добре знала відповідь. – Вам тут не місце! Ця територія ніколи не була вашою! Залишіть місто, моїх друзів і провалюйте! Більше я тебе не помилую!

- Ти про той випадок, що був п'ять років тому? Більше такого не повторитись, Вольфрам! Я стала сильнішою, і ти більше не Морська вовчиця! А на своїх друзів можеш не розраховувати! Вони мертві!

- Ти брешеш! - закричала Канна, стримуючи бажання перерізати їй горлянку.

– Я була на території Резенфорда! Зі мною бився Флурмстей! Я його особисто проткнула мечем. Других двох пристрелили мої воїни! - Леліла побачила, як зблідло обличчя Канни. – Здавайся! Вам не втримати місто навіть із Мерліном! Здавайся і на вас чекає легка смерть!

Катана на той момент була вже на валгангу. Навіс над ним був зруйнований одним із вибухів. Її очі палали ненавистю, а рука постійно тяглася до меча. Але принцесі потрібно було вивести її з себе, щоб вона зробила помилку. Але Канна її задум розгадала раніше. Їй просто замовляли зуби. Якщо швидко не відновити купол, стіна під ударами впаде.

- Виводь своє військо, Леліло! - змахнувши катаною, зробила крок до неї жінка.

Та навіть не подумала відступати, блокувавши її удар мечем.

  Щоб начарувати одне заклинання, що зможе захистити жителів міста, у неї піде багато сил, і це Канна знала. Але іншого виходу не було. Загалом за все життя вона ним користувалася лише двічі – Сила Роду – потужне захисне заклинання, що базувалося на магії предків. І чим могутнішими в роді були чарівники, тим краще і довше виходив захист. Але це заклинання сильно послаблювало мага.

Катані довелося парирувати удари Леліли і водночас чаклувати. Заклинання було дуже складним. Вона відчула, що слабшає в першу хвилину. І найнезручніше в цьому всьому, що треба було згадати багатьох предків.

На це у неї пішло довгих п’ять хвилин, і то вона розуміла, що деякі гілки роду зникли, надто мало було про них інформації. Коли Катана закінчила над містом з'явився великий захисний купол. Там, де була вона, не вдалося поставити захист.

Катана відчувала поруч чиюсь присутність. Хтось могутній Лелілі зараз допомагав. Замахнувшись мечем, Катана хотіла підсікти ноги принцесі, але та відскочила убік, і ледь не рубанула по її відкритій руці.

Чарівниця ще раз спробувала потрапити по Лелілі, але цей її удар чомусь пішов убік. Вилаявшись, Вольфрам блокувала удар, і не маючи можливості завдати у відповідь була повалена на кам'яну підлогу валганга.

Леліла переможно засміялася.

- Боїшся, Вольфрам? Ось і прийшов тобі кінець!

Катана спробувала встати, але якась сила прибивала її до підлоги. Жінка сіпнулася, намагаючись не випустити з руки меч. Захисний купол все ще забирав у неї сили, і навряд чи вдасться легко перемогти Лелілу. Але зараз Катану хвилювало навіть те, що її голова майже звисала з краю стіни, і що Леліла збиралася проткнути її мечем. На валгангу ще хтось був.

Жодна зброя роенців не могла так далеко закинути снаряди. Це справа рук того, чию присутність вона відчувала. Саме від нього треба було захищати місто.

Піднявши руку, Катана спробувала вибити у принцеси меч із рук.

- Вальдоббіадене!

Її спроба не увінчалася успіхом, але їй вдалося виграти час, щоб поставити блок катаною, перш ніж меч противниці обрушився на неї.