Євгеній Шульженко - Гра почалась, Євгеній Шульженко

Маша взяла стілець, поставила напроти Мілани та сіла. Руку висунула зі спини, тримаючи пістолет. Мілана сіпнулась від страху. Ватажок роздивилась зброю. Це був справжній пістолет чорного кольору, такі часто можна побачити в фільмах. Масивний, грубий та страшний. Маша підняла його та пальцем зняла запобіжник.

Не сумнівайся, - засміялась дівчина, - мій тато обожнював мене та вже з дитинства вчив як цими іграшками користуватись. Досвід є. А зважаючи на те, що зброю поліцейські мають тримати в сейфі, я, на щастя, знаю код, – Маша навела пістолет на Мілану, - тому слухай уважно. Твоя киця скоро приведе до нас твого Степана. А він явно прийде не сам. Ми вийдемо вдвох та ти проведеш нас до свого племені, даси наказ звільнити Рому та віддати пасифлору. Що буде з вами далі – мене не стосується. Ми собі розходимось. Не забула, що ти обіцяла мені пару ягід? – встряв в розмову хлопець. - На інше ми не домовлялись.

Маша подивилась на ватажка Пацанів з огидою, але потім всміхнулась та підтвердила, що свою обіцянку виконає. В цій ситуації була одна проблема, Мілана її дуже добре розуміла. Плід пасифлори Катя з’їла, та ті декілька ягід, що залишились посадили та зробили мікстуру. Якщо вона зараз про це скаже, не ясно як відреагує Маша. Судячи з того, як вона себе веде, вона може почати стріляти в усі сторони.

В вхідні двері постукали, та Маша рявкнула щось типу «Заходьте». Двері відкрились, зайшла дівчинка, що до цього чатувала полонену. Руку все так же тримала, та тепер було видно, що бинт просочився кров’ю. Їй потрібна була допомога, але судячи з реакції колишнього ватажка Легіонів, ніхто не буде хвилюватись про здоров’я дитини.

Маша, - тихо мовила дівчина, - ми підготували засідки на випадок, якщо почнеться бійка. Але нам холодно, ми хочемо в тепло. Я сказала сидіти в схованці та чекати сигнал, - Маша крикнула на дівчинку та навела на неї зброю. 

Дівчина впала на коліна та закрила голову руками. Вона почала плакати. Та коли Маша повторила наказ, підскочила, та вибігла на вулицю. Ватажок Пацанів чортихнувся та пішов закривати двері. Мілані було дуже холодно, вона тремтіла від пориву вітру, на ній не було куртки.

Тобі все зрозуміло? – дівчина повернулась до Мілани. - Та щоб ти розуміла мою рішучість, я дещо покажу тобі.

Маша простягла свою ліву руку. Мілана почала роздивлятись її та нічого не побачила незвичайного. Потім дівчина відкрила долоню та ватажок племені Вітрів побачила круглий шрам посередині.

Це шрам від кулі, - пояснила Маша, побачивши здивування Мілани, - ось так татко показував свою любов. Легіон розвалився, та мої дівчата віддані мені. Якщо зробиш якусь дурницю, вони підуть на все, щоб ти нічого не змогла більше зробити. А будуть вони поряд постійно. Бачила, як вони тебе спіймали та викрали? Неймовірно, правда? Такі маленькі, а такі тихі та швидкі.

Дівчина розстебнула куртку та дістала пакетик, в якому лежало декілька ягід пасифлори. Вона пояснила, що тримала трохи про запас, на особливі випадки. Ось такий випадок і настав. Вона простягнула ягідку Мілані, та дівчина злякалась, стиснула зуби. Відвернула голову, та Маша закричала на неї. Піднялась та вдарила по обличчю. Ватажок ні в якому разі не хотіла їсти цю ягоду. Та повернувся хлопець, побачив квітку.

Ти ж казала в тебе немає ні одної, - обурився ватажок Вільних Пацанів, - це не серйозно. Не серйозно? – запитала Маша, та її очі наче покрила червона плівка. - Ти впевнений?

Миттєво, колишній ватажок Легіону навела пістолет на ногу хлопця та натиснула курок. Прогримів вистріл, миттєво заклало вуха. Мілана була прив’язана та єдине, що вона могла зробити це сильніше стиснути зуби та закрити очі. Хлопець закричав та вхопившись за ногу, впав на підлогу. Було не зрозуміло, наскільки страшне поранення, та вмить ватажок Пацанів підскочив та став на обидві ноги. Напевно, куля просто розсікла шкіру, та це вказувало на те, що Маша стріляла дуже мітко.

Ти божевільна, - крикнув хлопець, - що ти коїш? Мені не потрібні ці пусті балачки, - відповіла Маша, - я виконаю свою обіцянку, але закрий свого рота та чекай команди. Все. Ти вільний.

Ватажок Пацанів нічого не відповів, не огризався. Він вискочив на вулицю, хлопнувши дверима. Маша повернулась до Мілани та підняла ягоду. Ватажок племені Вітрів відкрила рота та закрила очі. Вона відчула, що ягода впала на язик. Закрила рота та проковтнула. На очах з’явились сльози. Щось почало відбуватись в тілі дівчини, та вона ніколи б не змогла пояснити цього. Наче щось було, а тепер не стало. Вірус помер. Відчувався сум та пустота, настільки тіло звикло до чужорідного організму.

В цей момент на дворі почулась метушня. Маша встала та подивилась у вікно, відсунувши штору дулом пістолета. Потім зітхнула та повернулась до Мілани.

Лишився останній штрих, - сказала дівчина та почала розв’язувати руки полоненій. Любов мого татка ти бачила. Напевно, ти звернула увагу на мою любов до моїх дівчат? – Мілана згадала перев’язану долоню дівчинки та жахнулась. - А тепер зафіксуємо любов до тебе. Поклади долоню на стіл.

Мілана спочатку не зрозуміла, що та мала на увазі. Та подивившись на Машу, зрозуміла, що очі дівчини палали чимось страшним, божевільним, маніакальним. Мілану затрусило, вона відчула, що на лобі з’явились холодні каплі поту. Це божевілля. Та руку простягнула, поклала на стіл. Маша підняла зброю та навела на долоню.